Його гризли принципи... «Дублінці»

• 

  Nata_Po

  29 декабря 2017

  В друзья

  Його гризли принципи власного життя; він відчував, що його вигнали зі свята життя. Здавалось, лиш єдина людина його покохала, а він відмовив їй у житті та в щасті, прирік її на безчестя, на ганебну смерть. Він знав, що розпростерті внизу біля стіни фігури спомтерігають за ним і чекають поки він піде. Він був нікому не потрібен; його вигнали зі свята життя. Він перевів погляд на сіру освітлену річку, що звивалась у напрямку Дубліна. За річкою він бачив, як зі станції Кінгзбридж петляє товарний поїзд, неначе черв'як з вогняною головою повзе крізь темряву, старанно та завзято. Він неквапно зник із поля зору, та у вуххах все ще напружено гудів локомотив, знову і знову повторюючи по складах її ім'я.

  того, що підказувала йому пам'ять. Зупинився під деревом і почекав, поки ритм стихне. Більше не відчував її в темряві поруч, її голос вже не пестив його слух. Він кілька хвилин постояв прислухаючись. Нічого не чув: ніч була тиха-тихісінька. прислухався ще раз: тихо-тіхісінько. Він був зовсім сам.

  1 понравилось

  95