І чим далі я йшов, тим... «Щегол»
piotro1 октября 2017І чим далі я йшов, тим більший смуток мене опановував, що я втратив іще одну стабільну й надійну пристань у світі, про яку завжди думав, що вона вже нікуди від мене не дінеться: знайомі обличчя, радісні привітання: hey manito! Бо я думав, що це останній наріжний камінь мого минулого, що він завжди лишиться там, де я його покинув.
2 понравилось72