– Та які там вибори?... «Страшний Суд»
book-gamer967 июня 2017– Та які там вибори? Пролазять у різні шпарини, як таргани, обманом, підкупом, обіцянками манни небесної баламутять людей. А люди й не дуже все те в голову беруть, більше переймаються тим, що в тій «Санта-Барбарі» та в інших серіалах у телевізорі. А вони пролізуть, засядуть у тій Верховній Раді й самі себе народними величають. «Народний». Це ніби звання почесне якесь. Та стидоба це! Ніде такого у світі нема! – Та ну їх до дідька, тих слуг народу. Вони й раніше такими були, але ті хоч трохи боялися, не звіріли відкрито… Бо якщо зарвався, то партком і обком зразу на місце ставили. А тепер усе врозліт пішло. Чим дурніше, тим краще – що в телевізорі, що в житті… Та нічого – буде тому кінець, бо не може так бути, щоб якось не було. Усім воздасться, хто що заслужив… – Самі винні, самим треба мінятися. Бо який народ – то така й влада. Не треба лукавити, дурити самим себе, то й вас ніхто не обдурить. А то вже кинулись в релігію, хрестики натільні на одіж почіпляли, як прикраси носять, храми мурують, а руйнують душі. Яка ж це віра й побожність, коли ближнього свого ладні в ложці води втопити, з убогого останню сорочку здерти, у дитини шматок хліба з рук вирвати? А лихослів’я, заздрість, жадібність, матюччя, злість, пиха? А після того зайде в церкву, перехрестить лоба і вже думає, що всі гріхи йому прощено.
11
