Кохання - це зойк крові,... «Сонячна машина»
Eugenia_Kokone20 марта 2012Кохання - це зойк крові, це - бездумний, хижий голод тіла, це - наказ вічності, яка не допускає опору собі. Але кохання саме себе пожирає, як вогонь, і, коли задоволене, лишає по собі нудний, непотрібний попіл. Любов - це інше лице вічності, але -. Це вростання, вгорання одної істоти в другу. Любов приходить пізно, за коханням, після його оргій, після жадних криків і лютого, дикого шепоту жаги Вона ходить тихо, безшумно, з уважним поглядом, загадковою посмішкою. Воно приходить непомітно, але стає всевладною господинею й відходить трудно, з муками, зі смертю. Кохання, сліпе, дике, з поширеними ніздрями, з скрюченими пальцями, накидається на все, що може його задовольнити. Жадне й ненажерне, воно одночасно може кохати двох, п'ятьох, стількох, на скільки вистачить у нього вогню. Любити одночасно можна тільки одного. Врости можна тільки в одну душу, і тільки любов може пройняти всю істоту до кінця. Кохання приходить зразу, в один момент, і може одіти з такою ж раптовістю і несподівано. Любов, повільна, видюща, вростати може тільки в одну душу, і тільки одна душа може прийняти всю другу істоту до кінця. Кохання кохає тільки для себе. І коли страждання коханого дасть йому насолоду й задоволення, воно шукатиме тільки страждання коханого. Любов любить для любого. І коли її страждання дасть радість любому, вона розіпне себе для цеї радості. Кохання є дикий кричущий цвіт, з якого виростає рідкий-рідкий плід - любов. Без цвіту немає плоду, але не всякий цвіт дає плід (с).
6 понравилось3,9K