Ледве продираюся крізь час,... «Подорож»
juliegrishina28 апреля 2017Ледве продираюся крізь час, немовби крізь снігові замети продираюся, крок за кроком, година за годиною, ні хвилини перепочинку в тяжкій праці чекання. Хіба що вночі. Вночі безпечніше, бо ніби чого мали би завдати собі труду в години, призначені на сон?
98
