Іпполіта: Я не люблю,... «Сон літньої ночі»
dani_fausse24 октября 2011Іпполіта: Я не люблю, коли надмірна ревність Бере на себе ношу затяжку. Тезей: Такого ти, кохана, й не побачиш. Іпполіта: Ти ж чув - вони не здатні ні до чого. Тезей: Ми тим щедріші будемо, коли Подякуємо їм за те «ніщо». Те, що вони наплутають, ми будем Розплутувать - і хай це нас потішить. Ми будемо поблажливі до них - Оцінимо не успіх, а зусилля. Коли мене в якому-небудь місті Вітальними промовами стрічають Учені люди, часом бачу я, Як затинаються вони від страху Чи від збентеження, тремтять, і бліднуть, І, не дійшовши ще до слів вітання, Нарешті уривають ту промову, Укладену й розучену давно; . Я в скромнім та збентеженім мовчанні Гостинність чую більшу та щирішу, Ніж у речах улесливо-сміливих Майстерного й пустого красномовця. Любов і простота небалакучі В небагатьох словах багато скажуть.
2 понравилось135
