Влітку вона ходить... «Месопотамія»
Karyna81011 октября 2016Влітку вона ходить кімнатами, ловить вітер у кватирках, мов невправний рибалка, що ніяк не налаштує вітрила. Підстерігає протяги, ставить на них пастки. Але протяги говорять їй: надто ніжні твої рухи, надто гаряча кров, з такою витримкою що ти можеш піймати в житті! Надто високо ти здіймаєш долоні, ловлячи пустоту. Все, що вилетіло нам із рук, — лише порожнеча. І все, на що не стає терпіння, — лише вітер, який літає над містом. Сонце в ранковому небі, схоже на апельсин у шкільному ранці: єдине, що має справжню вагу, єдине, про що думаєш, коли стає особливо самотньо.
78
