Дозріло. І неминуче, як... «Ми»
Dante_Sinner3 сентября 2016Дозріло. І неминуче, як залізо й магніт, із солодкою покірністю точному непорушному закону - я влився в неї. Не було рожевого талона, не було рахунку, не було Єдиної Держави, не було мене. Були тільки ніжно-гострі стиснуті зуби, були широко розплющені мені золоті очі - і через них я повільно входив усередину, усе глибше. І тиша - тільки в кутку - за тисячі миль - капають краплі в умивальнику, і я - всесвіт, і від краплі до краплі - ери епохи...
17