Напевно, я завжди відкладаю... «Вода, павутина»
magiana30 августа 2016Напевно, я завжди відкладаю той момент, коли починає відбуватися щось гарне, щоб воно чим довше потривало. Все поволі розмотую. І людей поволі розмотую. Людські стосунки. І думаю, що й від інших цього очікую. Те, що він постійно за мною спостерігав, що не відкривав мене до кінця, на початку мене приваблювало, зваблювало, вабило. Я хотіла бути запакованою коштовністю. Щоб він її розкрив. Потім це тривало й тривало. І врешті виявилося, що я поряд із ним відчувалася нерозпакованим пакунком, навколо якого він ходив і врешті покинув. Нерозпакованим.
27