— Ну добре, — сказали йому... «Месопотамія»
FatherBrown18 июля 2016— Ну добре, — сказали йому на це вражені слухачі, — а що з жінками? Як в Америці з жінками? А Боб ніби чекав на це запитання. Тому відразу ж і відповів. З жінками, сказав, там особлива історія. Найбільше там, звісно, суринамок. Та ефіопок. Суринамки за звичкою носять воду від ріки у великих глиняних глечиках. Живуть великими родинами, без чоловіків. Чоловіків підпускають до себе, хіба щоби завагітніти. Працюють переважно у сфері обслуговування. Харчуються фруктами та зеленню. Рано старіють, але все одно лишаються привабливими. Інша річ— ефіопки, — продовжував Боб. — Ті, навпаки, поміж собою тримають дистанцію, а гуртуються довкола церков, яких — у самому лише Нью-Йорку! — набудовано ефіопськими християнами щось понад сотню. З чужинцями не кохаються, — печально зазначив Боб, — я пробував. Живуть довго. Зустріти ефіопку, якій уже за дев'яносто — доволі просто й нескладно. Одні говорять, що це від води, яку вони п'ють. Інші запевняють, що від молитов. Але найбільш дивно, — перебивав Боб сам себе, — поводяться все ж таки японки. Кажуть, що вони здатні лікувати власною слиною. Подейкують, що вони не хворіють узагалі. Припускають, що в них немає на це часу. У всіх них мармурова шкіра, над усіма ними стоїть ледь видиме сяйво, а декотрі з них, — завершив Боб, — узагалі мають по дві голови.
56
