Я бачу нас вісьмох у... «Щоденник»
Vikulaska24 апреля 2016Я бачу нас вісьмох у сховищі так, ніби ми клапоть блакитного неба, оточений чорними-пречорними грозовими хмарами. Кругла латочка, на якій ми стоїмо, ще безпечна, однак хмари насуваються ще ближче, й коло, що відокремлює нас від близької небезпеки, дедалі звужується. Зараз ми так щільно оточені небезпекою й пітьмою, що, розпачливо шукаючи порятунку, наштовхуємося одне на одного. Ми дивимося всі вниз, де люди воюють одні з одними, дивимося увись, де спокійно й чудово, а ми відрізані темною брилою, яка не пускає нас ні вниз, ні вгору, й височить перед нами непроникним муром, що прагне нас розтрощити на друзки, але ще не в змозі. І мені залишається тільки благально гукати: "Коло, коло, раздайся, випусти нас!"
1 понравилось43