Тим часом Іван та оксана... «Перемагаючи долю»
dolli_k16 апреля 2016Тим часом Іван та оксана сиділи, пригорнувшись, на зваленому дереві, щось шепотіли одне одному та цілувалися. Здавалося, не вснує ні часу, ні простору, усе навколо завмерло й у світі залишилося тільки їх двоє та ще їхні закохані трепетні серця зливалися в одне велике, пульсуюче коханням, серце. Якби не Чорниш, що, угледівши закоханих, гавкнув тихо і сором'язливо й розбудив від солодкого сну, так і сиділи б вони ще довго, не звертаючи уваги на цей світ.
1 понравилось21
