Ще вчора була я висока, як... «Триста поезій»

• 

  dolli_k

  12 марта 2016

  В друзья

  Ще вчора була я висока, як вежа. Здається, ще трохи – дістану зеніт, І раптом, як вибух, обвал і пожежа, Розтрощений камінь – уже не граніт.

  Руйновище віри, і розпач, і розпач, Під попелом смутку похований шлях. Зажурені друзі сахнулися врозтіч. Посіяне слово не сходить в полях.

  На те й погорільці. Будуємо хатку Над хаткою небо. А знов голубе. Найвище уміння – почати спочатку. Життя. Розуміння. Дорогу. Себе.

  8 понравилось

  496