—  Але ж ти тільки-но... «Розвіянi вітром. Книга 1»

• 

  bezkonechno

  31 августа 2015

  В друзья

  —  Але ж ти тільки-но сказав, що любиш мене. Він до болю стис її долоні у своїх гарячих руках. —  Люба, навіщо ти примушуєш мене казати те, що може завдати тобі болю? Її мовчання спонукало його повести мову далі: —  Що мені зробити, щоб ти зрозуміла, люба? Ти ж така молода, така недосвідчена, ти нічого не знаєш про подружнє життя. —  Я знаю, що я кохаю тебе. —  Самого кохання замало, щоб люди, такі відмінні, як ми з тобою, були щасливі у шлюбі. Ти, Скарлет, хотіла б, щоб чоловік належав тобі увесь, і тіло його, і серце, і душа, і думки. І якби цього не було, ти почувала б себе нещасною. А я не зміг би віддати тобі всього себе. І нікому не зміг би. Я й від тебе не став би вимагати, щоб ти належала мені тілом і душею. І тобі це було б боляче, і ти зненавиділа б мене, та ще й так люто! Зненавиділа б книжки, які я читаю, і музику, яку я люблю, бо вони відбирали б мене від тебе нехай навіть на коротку часину.

  5 понравилось

  56