- Повторюємо день і ніч... «Чарлі і шоколадна фабрика»

• 

  robot

  21 июля 2015

  В друзья

  - Повторюємо день і ніч найважливішу в світі річ: НЕ ТРЕБА дітям дозволяти до телевізора сідати. Цю штуку хай би взагалі не знали дітлахи малі. По всіх світах, з самого рана вони сидять біля екрана і не відходять до півночі, аж їм на лобі лізуть очі. (Ми якось у одній з кімнаток знайшли таких очей десяток. ) Сидять незмигно і статично, неначе в трансі гіпнотичнім, сидять, неначе наркомани, і всотують теледурмани. Вони стають, звичайно, милі - такі чемненьки, неспесиві, не б'ються і не бешкетують, вас не чіпають, не дратують, так все снодійно і похвально... І це, по-вашому, нормально? Чи знають татусі та мами, що робить телик з дітлахами? У ГОЛОВІ СТАЄ В НИХ ПУСТО! ГНИЄ УЯВА, МОВ КАПУСТА! УСІ ЗНИКАЮТЬ ПОЧУТТЯ Й ТАКЕ ТУПЕ СТАЄ ДИТЯ, ЩО НЕ СПРИЙМАЄ ЧАРІВНІ КАЗКИ, ФАНТАЗІЇ Й ПІСНІ! А МОЗОК, ЯК ШВЕЙЦАРСЬКИЙ СИР, У МОЗКУ ТІМ - МІЛЬЙОНИ ДІР... ПОРОЖНІ ОЧІ, ЗГАСЛИЙ ЗІР!

  "Гаразд, - ви скажете, - ми згодні екран розбити хоч сьогодні, та як ми будем розважати своїх дітей? Чим забавляти?.." У відповідь спитаєм вас: "А що робили діти в час, коли потвор цих не було? Що втіху й радість їм несло?" Забули вже? Вам нагадати? Ми ладні по складах сказати: ВО-НИ... ЧИ-ТА-ЛИ... КНИ-ЖЕЧ-КИ! Байки ЧИТАЛИ, казочки, Історії ЧИТАЛИ різні, ЧИТАЛИ зранку і допізна! В дитячій скрізь книжки сояли, і на підлозі теж лежали! І на столі, і біля ліжка дітей чекала гарна книжка! Казки чарівні, фантастичні, дракони в них, кити незвичні, пірати, острови скарбів, принцеси з чарівних країв, розбійники і кораблі, слони, цигани, королі. І людожери на вогні готують щось у казані. (Як пахне! Що це - з кмином юшка? Та ні, це хлопчик-нечемнушка!) Аж перехоплювало дух від тих книжок... Ось Вінні-Пух он Білосніжка йде по лісу... Ось Гулівер веде Алісу у Дивосвіт, і прямо тут до них підходить лілпут. Ген Королева виглядає чи знайде Герда свого Кая... Таке, готуючись до сну, читали діти в давнину!..

  Тому вас хочемо благати - той ящик - викиньте із хати! Вночі! Дитя щоб і не знало, що телевізора не стало! Як бути вам з пустим кутком? Зробіть полицю, і рядком заставте ви її книжками! Хай діти тупають ногами, хай вередують певний час, за ноги хай кусають вас - не бійтеся, за тиждень-два прочиститься їм голова, і диво станеться - овва! Не знаючи, що їм робити, потягнуться до книжки діти. Ще тиждень-два - і відірвати від книг не зможе й рідна мати! Читання знову стане в моді і буде їм збагнути годі, чим вабило оте залізо, що називали телевізор! І будуть дуже вдячні діти, що ви таке змогли зробити.

  5 понравилось

  3,5K