Бачите,.. одразу, як доня... «Чарлі і шоколадна фабрика»

• 

  robot

  20 июля 2015

  В друзья

  Бачите,.. одразу, як доня сказала, що просто мусить мати Золотий квиток, я пішов у місто й почав купувати всі шоколадні батончики "Вонка" - всі, які бачив. Купував їх, мабуть, тисячами. Сотнями тисяч! Тоді вантажив у фургони й відправляв на власну фабрику. Мій, розумієте, бізнем - це горішки, і в мене працює майже сотня жінок, які лущать горішки, щоб їх потім смажити і підсолювати. Цілими днями ці жінки сидять і лущать горішки. Тож я їм сказав: "Дівчата, тепер, замість лущити горішки, здирайте обгортки з цих дурних батончиків!" Вони так і робили. Зранку до вечора кожнісінька моя робітниця зривала з батончиків обгортки. Та минуло три дні - і все дарма. Це було жахіття! Моя Веручечка з кожним днем сумнішала і сумнішала і, коли я вертався додому, кричала на мене: "Де мій Золотий квиток! Я хочу Золотий квиток!" Вона годинами лежала на підлозі, звицяла ногами й страшенно лементувала. Я не міг дивитися, як страждає моя дівчинка, тому поклявся не припиняти пошуків, доки не здобуду те, що вона бажала. І раптом... на четвертий день увечері одна моя робітниця закричала: "Я знайшла! Золотий квиток!" А я звелів: "Дай сюди, швидко!" Вона віддала, а я побіг додому й віддав його моїй любій Веруці, і ось вона знову усміхнена, а вся наша родина знову щаслива.

  2 понравилось

  786