Моя библиотека
Dasherii
- 2 883 книги

Ваша оценкаЖанры
Ваша оценка
Коли починала читати, здалось, що переплутала книжки і продовжую знайомство з творчістю Довженка. Дуже поетично і мелодійно. Але дуже швидко таке враження зникає, адже постає справжній Гончар.
Війна, в'язні Холодної гори, безпросвітні знущання та моральне знищення. Книга про справжні почуття: мужність, готовність відповідати за життя інших, віра у краще, людяність понад усе.
Головний герой - Богдан Колосовский. Він знімає кіно, спираючись на події власного минулого, на часи перебування у Холодній горі. Разом із ним перед читачами постають Шаміль, викликаючи неабиякий захват, Решетняк, який дивує своєю мудрістю та людяністю. Але не лише мужність чоловічу змальовує Гончар, адже з'являється образ Прісі, яка разом із братом виказує супротив режиму фашистів.
Роман поєднує у собі так багато ліній, людських історій, пристрастей та емоцій. Тут і переживання на війні, події у концтаборах, далі читаємо про справжнє, тендітне кохання Решетняка та Катрі, милу закоханість оператора Сергія в Ярославу. Поруч із жахливими сторінками української історії йдуть думки про любов, про гуманізм та світло. Це роздуми про мистецтво та про життя.
Багато персонажів, кожен із яких добре змальовано. Образ циклону як природного катаклізму вражає, захоплює та лякає. Майстерна оповідь, чудова стилістика тримає у напрузі до останнього слова.

О чем эта книга? В первую очередь, о любви. Любви к жизни и борьбе за эту самую жизнь, любви к искусству и жажде все объять, охватить, представить с максимальной точностью кадра и жизни. И, конечно же, эта книга о любви между людьми. "О, мой, моооой!" - сколько нежности и тоске по любви в этом оклике, сколько боли и надежды.
Да, определенно, эта книга о любви к такой несправедливой жизни, в которой несмотря на войну, страшные сцены угона пленных и безудержный циклон, сметающий все на своем пути, чувство не покидает людей, и они продолжают бороться, верить и ждать.

як важливо, щоб людина не втратила віри, не розгубила надій. значення часом майже рятівного набирають речі ніби малоістотні - спогад якийсь, усмішка напівзабута, прикмета, що іншого тільки повеселила б...

Без попереджень з'являються циклони. Розшаленілася десь там стихія, в темні вируючі надра її незабаром буде кинуто й ваші життя. Все страхітливе вдирається без попереджень: раптово і вщент розкришується усталений спокій дня, не відбудуться чиїсь побачення, недочитані відкинуто книжки, на півстрічці обірвано фільми, — все падає у своїй значності, здрібнюється, меркне, а натомість росте тільки грізна правда циклону, правда стихії, що насувається, що подих її вже чути...

«Війна спише», - чув я сьогодні на вулиці. А я думаю, що нічого вона не спише. Навпаки, залізом та кров'ю напише правду про кожного з нас.