Книги Дарини Гнатко
- 14 книг
Ваша оценкаКиївська Русь, XIII століття.
Ружею цвіла Радислава на весіллі, бо кохала боярина Мстислава пристрасно. А він посміхався й підраховував зиски від шлюбу — багата, вродлива, ще й рідня князя Данила Галицького... Недовгим було сімейне щастя молодої. Розтоптав її мрії жіночі Мстислав. До родового маєтку, куди входила вона господинею, привіз він коханку. Здавалося б, немає для дружини нічого більш принизливого. Але чоловік змушує її до гріха — наказує звабити ординця Ариундея. Розчавлена й зневірена...
Жанры
Рейтинг LiveLib
4,3
6 оценок
- 533%
- 467%
- 30%
- 20%
- 10%
Ваша оценкаПрочитали 6Хотят прочитать 9
Рецензии
RoksolanaKalita10 июля 2022 г.Плюси та мінуси легкого роману
Читать далееРоман, який прочитала за 2 дні.
Перед тим, як читати, полізла на сайт КСД і почала читати відгуки (благо, на спойлери не наткнулась) читачів. Відгуки розчарували, бо всі люди нили, що "Радислава" читалася довше, ніж "Емма", що в новій книзі багато описів, монологів, внутрішніх думок героїні.
Я закрила сайт і вирішила швидше приступити до читання, щоб мати власну думку.З плюсів:
1) дія відбувається в 13 столітті (тут відразу мінус анотації КСД, яке в друці написало, що це 14 століття) за часів Данила Галицькього, панування Золотої Орди на землях Київської Русі. Я люблю цей період з історії, навіть читаючи, завантажила собі карту, щоб розуміти, де живе Радислава, куди вона попрямує жити разом з мужем Мстиславом, як задалеко від них знаходиться Орда, куди після всіх страждань переїде жити Радислава з Ариундеєм, де саме знаходиться столиця Сарай та ін.
2) хеппі-енд. Я не буду вас "томить ожиданием" і скажу чесно, що я очікувала хеппі-енд, навчена першою прочитаною мною книгою від цієї авторки "Емма", і так воно і трапилося. Особисто для мене хеппі-енд — плюс, особливо зараз, коли такі щасливі, легкі книги, де раптом трапилося диво, раптом Ариундей її звільнив від Арташа — коли такі книги потрібні, бо дають надію на той самий випадок.
3) події швидко розвиваються, монологів, описів внутрішніх почуттів більше, ніж в "Еммі", але ж розвиток дії є, пригоди є, описано все легко, тому легко читається.
4) хочу відмітити описи снів Радислави. Вони грають ключову роль в романі і дають змогу читачеві робити догадки, самому малювати сюжет далі (і або розчаруватися в тому, що авторка тебе обіграла, або ви потім будете казати: "Бачите, я вгадав сюжет" чи "Частково зрозумів хід думок авторки"). Наприклад, Радиславі перед її потраплянням в руки до хана Орди сниться сон, в якому вона стоїть разом з дівчатами-невільницями на ринку рабинь.
5) може видатися, що Радислава — ідеальна без негативних рис героїня, але це неправда. Наприклад, часто вона спочатку робить, а потім думає (випадок з Йваном Тетерявою, в якому через свою необачливість нажила собі ворога, її поводження у хана Арташа — її не взяли як рабиню, хан подарував окрему юрту, вона ж кричала йому, що ненавидить його)З мінусів:
1) у таких історично-любовних-пригодницьких романах надається спочатку чи в кінці книги карта (каже вам та, яка перечитала 90% книг Сімони Вілар, яка має величезну колекцію книг Олександри Девіль та Єлизавети Дворецької, які теж пишуть в цьому жанрі — точніше, Девіль писала, бо, на жаль, її давно вже нема з нами), тому було б круто, якби КСД надавало карту. Не всі читачі захочуть лізти і самостійно шукати її. Карти є різні, треба добре переглядати, яка підійде до цієї епохи. Також словник невідомих слів варто було б теж додати. Наприклад, я не знала, що таке сап'янці, убрус, що Улус-Джучі це і є Золота Орда. Хоча є інтернет.
2) деколи авторка аж занадто все розжовує і повторює ті самі думки іншими словами. Багато разів вона опише вам те, як Радислава коливається чи пробачати їй Устинію, як Радислава сумує за домівкою і хоче такого ж кохання, як у її матері та батечка, бо її батько дуже любить маму Радислави. Навіть в кінці сказано чому Радислава назвала свою шосту доньку Устинією, хоча догадливий читач сам догадається.
3) ці монологи героїв видавалися мені деколи неживими, я трохи не вірю в те, що люди так могли спілкуватися, хоча це 13 століття, Київська Русь, уклад життя відрізнявся, тому можу це прийняти на давність епохи й людей, їхні звички, закони, ментальність.
4) чомусь опущений опис знайомства батьків Радислави з Ариундеєм, прийняття того, що їхня дочка русинка вийшла заміж за монгола, на той час — ворога. Авторка описує часто, як в малу Радиславу з дитинства вкладали в голову, що ординці — це вороги. І сама Радислава не хотіла собі зізнаватися в тому, що вона все ж закохалася в ординця. Цікаво було б прочитати, як таку вістку і переїзд в Сарай сприйняло рідне село Радислави — Пересопниця.Содержит спойлеры2100