Плюси та мінуси легкого роману
Роман, який прочитала за 2 дні.
Перед тим, як читати, полізла на сайт КСД і почала читати відгуки (благо, на спойлери не наткнулась) читачів. Відгуки розчарували, бо всі люди нили, що "Радислава" читалася довше, ніж "Емма", що в новій книзі багато описів, монологів, внутрішніх думок героїні.
Я закрила сайт і вирішила швидше приступити до читання, щоб мати власну думку.
З плюсів:
1) дія відбувається в 13 столітті (тут відразу мінус анотації КСД, яке в друці написало, що це 14 століття) за часів Данила Галицькього, панування Золотої Орди на землях Київської Русі. Я люблю цей період з історії, навіть читаючи, завантажила собі карту, щоб розуміти, де живе Радислава, куди вона попрямує жити разом з мужем Мстиславом, як задалеко від них знаходиться Орда, куди після всіх страждань переїде жити Радислава з Ариундеєм, де саме знаходиться столиця Сарай та ін.
2) хеппі-енд. Я не буду вас "томить ожиданием" і скажу чесно, що я очікувала хеппі-енд, навчена першою прочитаною мною книгою від цієї авторки "Емма", і так воно і трапилося. Особисто для мене хеппі-енд — плюс, особливо зараз, коли такі щасливі, легкі книги, де раптом трапилося диво, раптом Ариундей її звільнив від Арташа — коли такі книги потрібні, бо дають надію на той самий випадок.
3) події швидко розвиваються, монологів, описів внутрішніх почуттів більше, ніж в "Еммі", але ж розвиток дії є, пригоди є, описано все легко, тому легко читається.
4) хочу відмітити описи снів Радислави. Вони грають ключову роль в романі і дають змогу читачеві робити догадки, самому малювати сюжет далі (і або розчаруватися в тому, що авторка тебе обіграла, або ви потім будете казати: "Бачите, я вгадав сюжет" чи "Частково зрозумів хід думок авторки"). Наприклад, Радиславі перед її потраплянням в руки до хана Орди сниться сон, в якому вона стоїть разом з дівчатами-невільницями на ринку рабинь.
5) може видатися, що Радислава — ідеальна без негативних рис героїня, але це неправда. Наприклад, часто вона спочатку робить, а потім думає (випадок з Йваном Тетерявою, в якому через свою необачливість нажила собі ворога, її поводження у хана Арташа — її не взяли як рабиню, хан подарував окрему юрту, вона ж кричала йому, що ненавидить його)
З мінусів:
1) у таких історично-любовних-пригодницьких романах надається спочатку чи в кінці книги карта (каже вам та, яка перечитала 90% книг Сімони Вілар, яка має величезну колекцію книг Олександри Девіль та Єлизавети Дворецької, які теж пишуть в цьому жанрі — точніше, Девіль писала, бо, на жаль, її давно вже нема з нами), тому було б круто, якби КСД надавало карту. Не всі читачі захочуть лізти і самостійно шукати її. Карти є різні, треба добре переглядати, яка підійде до цієї епохи. Також словник невідомих слів варто було б теж додати. Наприклад, я не знала, що таке сап'янці, убрус, що Улус-Джучі це і є Золота Орда. Хоча є інтернет.
2) деколи авторка аж занадто все розжовує і повторює ті самі думки іншими словами. Багато разів вона опише вам те, як Радислава коливається чи пробачати їй Устинію, як Радислава сумує за домівкою і хоче такого ж кохання, як у її матері та батечка, бо її батько дуже любить маму Радислави. Навіть в кінці сказано чому Радислава назвала свою шосту доньку Устинією, хоча догадливий читач сам догадається.
3) ці монологи героїв видавалися мені деколи неживими, я трохи не вірю в те, що люди так могли спілкуватися, хоча це 13 століття, Київська Русь, уклад життя відрізнявся, тому можу це прийняти на давність епохи й людей, їхні звички, закони, ментальність.
4) чомусь опущений опис знайомства батьків Радислави з Ариундеєм, прийняття того, що їхня дочка русинка вийшла заміж за монгола, на той час — ворога. Авторка описує часто, як в малу Радиславу з дитинства вкладали в голову, що ординці — це вороги. І сама Радислава не хотіла собі зізнаватися в тому, що вона все ж закохалася в ординця. Цікаво було б прочитати, як таку вістку і переїзд в Сарай сприйняло рідне село Радислави — Пересопниця.
2 понравилось
