Матера вам не наймичка, або Чому діти це — прекрасно...

Рейтинг LiveLib

4,6

164 оценки

• 5
  73%
• 4
  21%
• 3
  5%
• 2
  1%
• 1
  0%

Ваша оценка

Отметить эмоции

Прочитали 176Хотят прочитать 84

Рецензии

• 

  _Nessime_

  27 ноября 2021

  Эту книга открыла себя по рекомендации подруги, да что уж там -  о ней шумит весь украинский буксаграмм.

  Что я для себя вынесла из этой книги. Что молодые мамы сейчас  настолько забиты сглазами, и этими стереотипами, которые были в советском союзе, что просто теряют голову. Что если ребенок не идет значит точно сглаз, что нужно к бабке.И насколько я теперь понимаю что мои родители допустили максимальное количество непонятных действий. Возможно тогда для них это было в порядке вещей.

  Да, я первые месяцы была такая же, но потом подруга, у которой двое детей мне открыла Америку в материнстве, что дети могут плакать, что если ребенок упал, и у него все конечности целы, его не рвет фонтаном, но все у него будет прекрасно. И вот таких падений будет не один и не два.

  Сейчас на площадке я чувствую свою прокачаность, и не одеваю своего малого во все белое, и не хвастаюсь что вот сын пошел в столько то месяцев.

  Почерпнула в книге несколько мыслей умных и убедилась что все я делаю правильно. Что у мамы должна быть "холодная" голова, рассудительность и без паники. и Самое главное - что для ребенка ты самая лучшая мама, даже если бабушки и дедушки говорят что все пропало.

  
  

  Читать далее

  6 понравилось

  1K
• 

  Irsena

  2 октября 2021

  Давно підписана на авторку, тому ні хвилини не сумнівалася, що куплю цю книгу.

  Що можна написати у відгуку? Автор, пиши ще!) Кумедна, дотепна, з гарним почуттям гумору книга, яка, тим не менш, змушує задуматися, приміряти ситуацию на себе.

  Авторка не дає якихось стовідсоткових порад, але ділиться своїм досвідом материнства, заспокоює, часом знімає "рожеві окуляри".

  Деякі частини книги я вже читала у Каті на сторінці у фейсбуці, але все рівно сміялася, як вперше. Одного разу чоловік відправляв піти вмитися, бо від сміху розмазувала сльози по всьому обличчю)

  Мені дуже імпонує світогляд авторки, насолоджувалася мовою та  матюками)) "Ностальгіровала" за поведінкою бабць і всіма забобонами.

  Рекомендую, книга заряджена на підняття настроєнія)

  
  

  Читать далее

  4 понравилось

  436
• 

  AlinaKrupnik

  3 февраля 2022

  Гумор дуже крутий!

  Повно нецензурної лексики, неприглядної правди життя і щирих емоцій – ось який коктейль має в собі ця книга. І він мені так смакував…аби ви знали, скільки я насміялася її читаючи. Якщо сміх продовжує життя, то дякуючи цій книзі я житиму точно на кілька років довше!
  Я з дитинства мріяла про свою власну сім’ю, декілька діток завжди були в планах мого майбутнього. Тому не дивно, що мене цікавлять мамські теми, питання виховання і здоров’я дітей і т.д. Побачивши купу позитивних відгуків в моїх друзів-блогерів в яких є діти, я зрозуміла, що ця книга має бути в мене, адже по їхніх словах там все описано максимально реалістично і не прикрашено. Я хотіла знати всю жесть, яка мене колись чекає на перед!
  Книга поділена на маленькі розділи від вагітності і до самої школи. Автор описує свій досвід материнства і дає цінні поради, як його полегшити і пережити з найбільш можливим душевним спокоєм. Піднімаються питання відносин новоспеченої мами з бабусями і дідусями її синів, розповідається як відстояти свою думку і позицію, адже тепер тільки ти маєш право вирішувати, що твоїй дитині будуть робити, а що ні.
  Скажу точно, що я дуже багато підчерпнула корисної інформації і ні скільки не жалію, що її прочитала. Я вважаю, що молодим матусям потрібно прочитати цю книгу для того, щоб вони відчули полегшення, що вони не одні такі і все стане краще. І навіть людям в яких дітей немає, але їм цікаво тема материнства – книга сподобається, я впевнена на 99%.

  Читать далее

  3 понравилось

  285

Цитаты

• 

  yanakorobko3

  19 января 2022

  Сім'я - це про повагу, підтримку і любов, а не відповідність гендерним шаблонам. Виховання дітей - це про створення цілісних, самостійних на усіх рівнях, впевнених у собі особистостей, а не передача їх, як естафети з рук в руки, від мами - до дружини чи чоловіка.

  1 понравилось

  319
• 

  yanakorobko3

  19 января 2022

  Мені здається, що у світі існує дві найдревніші професії - це жріци любові і різного роду екстрасенси. І хай там що на планеті трапиться (війни, катаклізми, епідемії сибірської виразки, зеленої холери чи мадагаскарської чуми), у представників цих двох професій завжди будуть клієнти.

  1 понравилось

  296
• 

  NetlySpring

  24 марта 2022

  Я давно перестала намагатися бути найкращою мамою. Що таке ця «найкраща мама»? Хто визначає, яка мама «найкраща»? У яких змаганнях дають цей титул? А медаль? А грамоту? А молоко за врєдность? А надбавку до пенсії?
  Я не хочу бути «найкращою мамою», я хочу бути просто хорошою. Мені цього достатньо. Дітям цього достатньо. Саме тому інколи я можу дозволити собі таку розкіш, як бути втомленою, роздратованою, сердитою, надоїдливою і не відчувати за це провини.
  Я приймаю той факт, що не все в житті моїх дітей залежить від мене. Я вчу себе перейматися лише тим, що від мене все ж таки залежить.
  Я пам’ятаю, що бути мамою — це важлива, але не єдина складова мого життя. Я щодня повторюю, що мої діти мені нічого не винні. Вони не просилися на цей світ. Це було моє свідоме рішення — народити їх. Вони не зобов’язані виправдовувати мої сподівання та надії. Я не маю права самореалізовуватися через них, вішаючи на їхні голови тягар власних мрії, які не здійснилися, бо мені забракло сили, бажання, сміливості втілити їх у реальність.
  Я дозволяю собі відчувати потребу у відпочинку, зокрема й від дітей. Я приймаю той факт, що для когось я — погана мама. Я розумію, що єдина людина, з якою змагатися є сенс, — це я вчорашня, а не Таня/Валя/Галя.
  Я щаслива, що моє покоління жінок стало першим, яке почало нарешті говорити правду про материнство, переставши присипати його цукровою пудрою. Так, інколи ми втомлюємося, ми сумніваємося, ми зриваємося, ми сумуємо за тими дівчатами, якими були до народження дітей… Це абсолютно нормально.
  А ще ми — цілителі, бо «зараз мама поцьомає, і вже не болітиме». Ми — детективи, бо «що значить “де носки”? В шухляді. Як нема? Як “я дивився”? Зараз як знайду…». Ми — мотиватори, бо «посуд не помиєш — планшета не получиш». Ми — чемпіони з рукопашного бою, бо «якщо той Денис ще раз тебе зачепить, то лупиш його прямо в носа. Поняв? Я дозволяю!». Ми — мистецькі критики, бо «а що це тут намальовано? Якась муха з бантом. Шо? То я? Ой, ну дуже красіво». Ми — інженери, бо «ну чого ти плачеш? Не плач! Зараз мама візьме скотч, і робот буде як новий». Ми — науковці-­епідеміологи, бо «ні, то не ми заразили вашу Міланку вошами, а вона нас!»… Ми — це сотні ролей щодня.
  А ще ми — абсолютна і безумовна любов. Материнська любов має початок, але не має кінця. Вона — єдина константа в цьому мінливому світі. Вона — те, що дає життя. Вона і є тим, що це життя може зруйнувати. Зрештою, вона — найголовніше, що матиме значення в самому кінці, коли час прощатися, коли час іти. Я хочу використовувати її мудро.

  Читать далее

  224

Подборки с этой книгой

• 

  Розовый фламинго

  • Virna
  • 1 709 книг
• • 
  • 
  • 

  нонфикшен мой

  • NataliyaKulik
  • 260 книг
• • 
  • 
  • 

  Не буду повертатись

  • Mrs_Di
  • 29 книг
• • 
  • 
  • 

  In Kempten

  • fezmik
  • 188 книг
• • 

  Нон

  • Mrs_Di
  • 1 книга