
Женский детектив
Rostova_
- 3 309 книг

Ваша оценкаЖанры
Ваша оценка
У сучасний Хмельницький приїжджає Ляна. Насправді, вона не приїжджає, а повертається, адже вона тут народилася і прожила перші 8 років. Потім батьки розлучилися, мати виїхала до Києва та знов одружилася, а батько залишився в рідному місті. А тепер він помер і Ляна – єдина спадкоємиця. І хоча з того часу вони майже не спілкувалися, донька приїхала поховати батька та залагодити справи. Окрім квартири на нову власницю очікує антикварний магазин, а заразом із ним і таємниця батькового дивного уходу із життя. Дивні нові-старі знайомі, дивні відвідувачі магазину, дивний асистент у ньому, дивні щомісячні грошові перекази, дивна незнайомка із валізою, дивні невідомі таємничі нишпорки у квартирі… У що вплутався небіжчик? І чи тепер об’єктом цих «дивних» подій не стане сама дівчина?
Мандруючи сучасним містом Ляна повсякчас проходить повз старий великий будинок. З ним пов’язаний цілий шмат історії тодішнього Прокурова початку 20 століття. Родина аптекаря Деревоєда була знаною та шанованою. І саме про неї йдеться у другій сюжетній лінії. Саме вона мені і імпонувала, саме через неї я і не покинула читання. Адже образ Ляни, її поведінка мені геть не були до вподоби. Читаючи про спогади дитинства, про те, які забавки вигадував батько для своєї донечки, я не могла зрозуміти прохолодного відношення доньки після від’їзду. І це при тому, що мати не забороняла спілкування. Як можна було звести ці родинні зв’язки нанівець? Маючи негативний досвід відносин із красунчиками, Ляна миттєво «западає» на нового. При чому гормони шугають з такою силою, що абсолютно відрубають логіку і мислення. Така собі березнева кішка.. Та і детективна складова виявилася смішною далеко не в позитивному плані. У інтерв’ю авторка наголошує, що почувши історію Деревоєдів, їхнього будинку, вона захотіла написати ретро-роман. От краще б він тільки ретро і залишився. Без сучасної частини. Чесно зізнаюся, читати про Проскурів було цікаво. Початок 20 століття – достатньо неспокійний і мінливий період. Сама постать голови родини Людвіга Деревоєда, який власними зусиллями і працею вивів справу невеличкої лавки до однієї з найбільших аптек міста. Жіноча частина родини теж не пасе задніх :) Його друга дружина Михайлина, полька за походженням, ніколи не розмовляла іншою мовою, а її брат Еразм – учасник Польського повстання. Жінка була жадібною до знань, але при цьому і доброю дружиною та другою мамою донькам чоловіка. Єдина спільна донька Гелена вивчилася на лікарку (в ті-то часи!) та вийшла заміж за польского повстанця. Ось про це читати було пізнавально і цікаво, за це та за те, що спонукала почитати про цю родину додатково, – велика дяка авторці! Занотовую Проскурів-Хмельницький до місць, куди треба буде поїхати :)

Ольга Саліпа "Будинок на Аптекарській".
⠀
Знайомство з творчістю Ольги Саліпи відбулося. Її ретродетектив "Будинок на Аптекарській" залишив по собі неоднозначні враження.
⠀
Мені дуже сподобалось історичне тло роману, з якого я почерпнула багато незнаної досі інформації. Атмосферний Проскурів (Хмельницький) кінця ХІХ - початку ХХ ст. У центрі твору - аптекар Деревоєд та його родина. І дивний калейдоскоп подій та вчинків: створення чудодійного еліксиру, масонські збори, масове знищення євреїв козаками за посібництво більшовикам, порятунок ні в чому не винних людей жінками, повстання, таємниці, інтриги, загадки.
⠀
Сюжетна лінія сьогодення виявилася не менш багатою на події, але надто передбачуваною і банальною. Авторка змішала грішне з праведним, але не змогла надати оповіді таємничості, тому що й до чого стає зрозуміло ледь не з перших сторінок.
⠀
З усіх персонажів мені найбільше імпонувала Гелена - дочка Людвіга та Михайлини Деревоєдів. Їй було приділено надто мало уваги, але не можливо не захоплюватися цією сильною і цілеспрямованою дівчиною, що стала лікаркою і незамінною помічницею свого чоловіка-повстанця Тадеуша Голувка.
⠀
Так, я не в захваті від цієї книги і вона навряд чи потрапить до моїх цьогорічних топів. Та я не ставлю крапку на творчості Ольги Саліпи і обов'язково читатиму інші твори письменниці.

Взяла до рук цю книгу, бо наразі проживаю у місті, де саме і розвертаються дії в романі. Було цікаво дізнатись трошки більше про життя людей і міста 100 років назад.
Сюжет видався мені "дитячим", банальним і, в цілому, не дуже цікавим. Понад усе дратували суперечності по сюжету. Наприклад, глава закінчується якоюсь подією, яка в наступній же главі описана зі зміною фактів. І так декілька разів.Склалось враження, що книгу просто не вичитували й не редагували.
Ще не сподобалось, як прописані головні персонажі. Характери не розкриті, в діях не відчувалось мотивації, деякі вчинки взагалі були дуже дивні, сумбурні й нічим не обумовлювались.
При читанні було цікаво дізнатись цікавинки про ті чи інші будівлі міста - на тому і все)

...є тільки дві речі, за які треба боротися: за честь своєї родини і за честь своєї нації.

- У нашому Проскурові кого лише нема. Більшість - євреї, багато поляків, трохи українців. І майже в кожній хаті свої звичаї і мова.













