У сучасний Хмельницький приїжджає Ляна. Насправді, вона не приїжджає, а повертається, адже вона тут народилася і прожила перші 8 років. Потім батьки розлучилися, мати виїхала до Києва та знов одружилася, а батько залишився в рідному місті. А тепер він помер і Ляна – єдина спадкоємиця. І хоча з того часу вони майже не спілкувалися, донька приїхала поховати батька та залагодити справи. Окрім квартири на нову власницю очікує антикварний магазин, а заразом із ним і таємниця батькового дивного уходу із життя. Дивні нові-старі знайомі, дивні відвідувачі магазину, дивний асистент у ньому, дивні щомісячні грошові перекази, дивна незнайомка із валізою, дивні невідомі таємничі нишпорки у квартирі… У що вплутався небіжчик? І чи тепер об’єктом цих «дивних» подій не стане сама дівчина?
Мандруючи сучасним містом Ляна повсякчас проходить повз старий великий будинок. З ним пов’язаний цілий шмат історії тодішнього Прокурова початку 20 століття. Родина аптекаря Деревоєда була знаною та шанованою. І саме про неї йдеться у другій сюжетній лінії. Саме вона мені і імпонувала, саме через неї я і не покинула читання. Адже образ Ляни, її поведінка мені геть не були до вподоби. Читаючи про спогади дитинства, про те, які забавки вигадував батько для своєї донечки, я не могла зрозуміти прохолодного відношення доньки після від’їзду. І це при тому, що мати не забороняла спілкування. Як можна було звести ці родинні зв’язки нанівець? Маючи негативний досвід відносин із красунчиками, Ляна миттєво «западає» на нового. При чому гормони шугають з такою силою, що абсолютно відрубають логіку і мислення. Така собі березнева кішка.. Та і детективна складова виявилася смішною далеко не в позитивному плані. У інтерв’ю авторка наголошує, що почувши історію Деревоєдів, їхнього будинку, вона захотіла написати ретро-роман. От краще б він тільки ретро і залишився. Без сучасної частини. Чесно зізнаюся, читати про Проскурів було цікаво. Початок 20 століття – достатньо неспокійний і мінливий період. Сама постать голови родини Людвіга Деревоєда, який власними зусиллями і працею вивів справу невеличкої лавки до однієї з найбільших аптек міста. Жіноча частина родини теж не пасе задніх :) Його друга дружина Михайлина, полька за походженням, ніколи не розмовляла іншою мовою, а її брат Еразм – учасник Польського повстання. Жінка була жадібною до знань, але при цьому і доброю дружиною та другою мамою донькам чоловіка. Єдина спільна донька Гелена вивчилася на лікарку (в ті-то часи!) та вийшла заміж за польского повстанця. Ось про це читати було пізнавально і цікаво, за це та за те, що спонукала почитати про цю родину додатково, – велика дяка авторці! Занотовую Проскурів-Хмельницький до місць, куди треба буде поїхати :)
5 понравилось
