Собаки, собакены, псы, песики и пёсели на обложках
ElenaOO
- 2 639 книг

Ваша оценкаЖанры
Ваша оценка
Мені все більше подобається цей автор! Можливо, є певні солодощі, адже дві з трьох його історій – це історії кохання. Маю думку, що сприйняття накладається французький шарм, хоча мої відносини із французькою літературою колишуться у ритмі синусоїди, а книжки «про любофф» я взагалі намагаюся оминати. Але ці історії кохання не шмаркливі оповідки, як вона, ідеальна, зустріла його, ідеального і жили вони довго і щасливо (хоча останнє, мабуть таки є :))
Отже, три герої.
Аліса. Вона половину свого життя живе у темряві – після зґвалтування у 18 років негідники залили її очі кислотою. Але дівчина не падає духом і живе повноцінним життям: працює на радіо, подорожує, малює, має стосунки (правда, не з чоловіком)… Того дня вона прямує до Ніцци на експериментальну операцію: є великі шанси повернути зір!
Жуль. Її майже друге «я», дуже відповідальний пес-поводир лабрадорської масті :) Жуль із Алісою вже 7 років, вони завжди разом.
Зібал. Сирійське немовля, викинуте у смітник біля французького консульства у Дамаску та всиновлене подружжям дипломатів (власне «зібала» арабською «сміття», така от винахідлива нова матуся). Науковець-винахідник з двома вищими освітами. Колишній чоловік і колишній керівник перспективної компанії. Зараз він продає солодощі у аеропорту. Саме там він і побачив красуню Алісу і… закохався :) В нього був шанс стати лицарем: він допоміг визволити Жуля із клітки, куди його запроторили недолугі працівники авіакомпанії. Але візитівка, що дала Аліса, виявилася не її, а якогось керівника банку…
Те, що для Аліси стає щастям, що відкриває нові горизонти та відчуття, для Жуля стає кризою. Адже те, що він робив усе своє життя (допомагав сліпій дівчини), тепер стає непотрібним. І як хазяйка-підопічна не намагається його розрадити, те, що вона може бачити, вкидає пса у депресію. Алісу переконують, що аби покращити стан Жуля, його треба передати іншому сліпому, щоб собака відчував себе потрібним. Проте не всі приймають свою фізичну ваду достойно, новий підопічний примушує Жуля до втечі. І собака має свій власний план як повернути собі Алісу: треба скористатися тим, хто його врятував! Так, так, він знаходить Зібала, і разом вони вирушають на пошуки Аліси :)
Ну, так, дещо наївно, але так легко і з гумором описані ці пригоди. До того ж вони описані з погляду всіх трьох героїв :) Цікавим було читати і про досліди Зібала. А ще цікавішим було дізнатися у післямові, що то не вигадки (хоча я б назвала таких дослідників трішки прителепкуватими), а справжнісінька правда! Чого тільки зараз не досліджують :)

Окрема історія - з набиранням різноманітних текстів у смартфонах. Ці рухи пальців на вулиці, у громадському транспорті, в офісах зливаються у своєрідну цифрову хореографію клонів, гротескність якої, певно, вловлювала тільки я. Місто видавалося мені населеним аутистами, що, не звертаючи уваги одне на одного, розмовляли самі з собою. Нарциси, занурені у твіттер і висинажені постійним стресом, який весь час штовхає їх уперед, - так само, як і їхні автівки, вони стали гібридами. Такі собі скупчення перешкод, спричинених надміром інформації та розповсюдженням батарей...

Господи, як же за ці дванадцять років змінилися люди!.. І річ не в моді, розповсюдженні ліфтингу, ботоксу та інших засобів боротьби з віком, які, перемішавши всі покоління, приховують відблиск душ під фальшивою одноманітною личиною молодості. Усі стали подібні до всіх. Уніфіковані, доведені до однакового формату, стерилізовані політкоректністю, хронічним песимізмом, диктатом екологічно чистих продуктів, докорами сумління та невпинною самокритикою. ЗМІ промивають їм мозок "особистим розвитком", який насправді є ні чим іншим, як пришвидшеним розпадом мас.
Другие издания
