Галя без голови

«Мыши плакали, кололись, но продолжали грызть кактус» ⠀ Це я так читаю вже другу поспіль книгу Люко Дашвар. Захопливо читати, чекаєш постійно нових подій, динаміка, стрімкість, гострота — все це є. ⠀ АЛЕ. ⠀ Нудно все це якось. Не вірю. не життєво. Вона ніби і проблеми постаралась зачепити важливі — ВІЛ, СНІД, корупція, контрафактні ліки (персонажі в книзі так обговорюють цю проблему просто, наче коронавірус). Ой, та він же торгує контрафактними ліками! І всі в темі. Ну нехай. ⠀ Більшість героїв негативні аж до приторності. До бісячки. Не хочеться вірити, що є настільки гнилі, паскудні, гівняні люди. Її персонажі завмерли в теперішньому: тут немає чого аналізувати, немає чого розуміти, вони як ті мультяшні злодії, чия мета — тільки нагадити, без будь-якого психологічного бекграунду, який би хоч трішки виправдав їхню поведінку. ⠀ Остання книга може сподобатись вам хоча б тим, що вона далека від псевдофілософічної "Ініціації". Відлунює "РайЦентром" та "Кров'ю з молоком". От якщо ці дві вам і досі заходять, то Галя точно припаде до серця!

Книжка на один раз, сюжет якої, не сумніваюсь, я за місяць я не згадаю.