Розповідь, художня література
LesyaM7
- 23 книги

Ваша оценка
Ваша оценка
«Мыши плакали, кололись, но продолжали грызть кактус»
⠀
Це я так читаю вже другу поспіль книгу Люко Дашвар. Захопливо читати, чекаєш постійно нових подій, динаміка, стрімкість, гострота — все це є.
⠀
АЛЕ.
⠀
Нудно все це якось. Не вірю. не життєво. Вона ніби і проблеми постаралась зачепити важливі — ВІЛ, СНІД, корупція, контрафактні ліки (персонажі в книзі так обговорюють цю проблему просто, наче коронавірус). Ой, та він же торгує контрафактними ліками! І всі в темі. Ну нехай.
⠀
Більшість героїв негативні аж до приторності. До бісячки. Не хочеться вірити, що є настільки гнилі, паскудні, гівняні люди. Її персонажі завмерли в теперішньому: тут немає чого аналізувати, немає чого розуміти, вони як ті мультяшні злодії, чия мета — тільки нагадити, без будь-якого психологічного бекграунду, який би хоч трішки виправдав їхню поведінку.
⠀
Остання книга може сподобатись вам хоча б тим, що вона далека від псевдофілософічної "Ініціації". Відлунює "РайЦентром" та "Кров'ю з молоком". От якщо ці дві вам і досі заходять, то Галя точно припаде до серця!
Книжка на один раз, сюжет якої, не сумніваюсь, я за місяць я не згадаю.

Всі, хто читав книги Дашвар, беручи нову книгу до рук вже «в передчутті». В передчутті чогось з «ізюминкою» і краплинки чогось містичного.. В цій книзі цікавий сюжет, непередбачувана розв’язка і «вільний» фінал. Але от де ця «ізюминка»? Де той самий післясмак? Трохи не хватило мені, не пройняло чомусь (

Ніч у лісі - те саме, що проблеми в житті: ти ніби і знаєш шлях, який виведе з глухого кута, та кожен новий крок сіє сумніви, пропонує повернутися, і скоро дорога перетворюється на битву не з ніччю і чорнотою, а лише з собою.

Життя ніколи не виправдовує наших сподівань. Щасливий той, хто готовий залишити їх у сентиментальних спогадах, щоби приймати радість реальності.