Суч. укр. літ.
MatviivOlesia
- 89 книг
Это бета-версия LiveLib. Сейчас доступна часть функций, остальные из основной версии будут добавляться постепенно.

Ваша оценка
Ваша оценка
— Ні! Це не те. Я хочу написати Великий Український Роман, це не про жінок і не про любов, хоча, звісно, там будуть жінки, але радше в образі вічної Катерини…
— Тієї старої курви з третього під’їзду? – Паша аж закотив очі від здивування.
— Ні, це з Шевченка, хоча Катька в дечому і є продовженням цього образу. У цьому й велич Великого Роману – показати людські долі і психотипи через століття, вловити словами позачасову сутність нашого буття, повторюваності сюжетних ходів і ролей.
— Таку пургу ніхто не читатиме. Хіба твоя дружина.
— Вона буде моєю першою читачкою. Я буду давати їй читати рукописи ще перед друком.
— Ясно, що перед друком, бо це ніхто не надрукує. От якби ти написав про життя Каті з третього під’їзду, то принаймні всі її хахалі би прочитали, бо боялися б, що ти й про них там щось утнув. А якщо всі вони прочитають – це вже, рахуй, бестселер, тираж на кілька тисяч гарантований. Додай ще їхніх дружин, коханців цих дружин. Фуііііть! – аж присвиснув бізнесмен Паша.

— У житті кожного чоловіка настає момент, коли він усвідомлює, що час поставити крапку, – цілком поважно почав я. – Я оглянувся назад і побачив, що моє життя недосконале, що цей спосіб існування веде тільки до марнування часу, що я мушу щось змінити. А що я в силах змінити? Нічого. Хіба одружитися. А це означає – почати нормальне стабільне життя, не пити, працювати, писати роман, лягати ввечері і прокидатися вранці, регулярно їсти, мати вдома співрозмовника, з яким можеш поговорити не тільки після третього тосту. Розумієш, як усе кардинально зміниться?
— І про що ж ти будеш говорити з дружиною?
— Ну звідки мені знати. Залежить від дружини, її зацікавлень. Я буду підтримувати її розмови, відповідати на запитання, розповідати їй про щось важливе. Я не жартую.
— З тобою й п’яним важко говорити, уявляю ваші тверезі розмови. Тобто ти вирішив зіпсувати комусь життя?

Роман — це покликання, щось, що постійно має маячити десь попереду, кликати до себе. Він прекрасний, ідеальний до того моменту, поки не написаний. А щойно вийде друком — починають вилізати усілякі вади й недогляди. Роман — це ціль. Коли вона досягнута, життя втрачає свій сенс. Без мети жити ніяк. Написавши таку книжку, людина мимоволі починає думати, що все решта — безглузде, а звідси вже один крок до самогубства.











