Это новая версия страницы книги. Часть функций ещё в работе — мы добавляем их постепенно.
К старой версии страницы
Ваша оценкаАвторка твору — молода емансипована шотландка, яка вирушає самостійно знайомитися з мешканцями далекого краю — Галичини. Влітку 1890 року вона здійснила кінний перехід через Гуцульщину та Покуття, пройшла по Чорногорі, побувала у Коломиї, Делятині, Косові, Космачі, Жаб’є, проїхала через Львів.
Мандрівниця неймовірно щиро описує враження від побаченого, робить філософські висновки, заохочує
Издательство:
ISBN:
978-617-629-608-9
Год издания:
2020
Язык:
Украинский
196 страниц
Возрастные ограничения:
18+
Рейтинг LiveLib
3,6
5 оценок
- 540%
- 420%
- 320%
- 220%
- 10%
Ваша оценкаПрочитали 5Хотят прочитать 3
Рецензии
kallisto_kyiv9 ноября 2020Читать далееДуже люблю Карпати, тому коли побачила анонс цієї книги, одразу вирішила, що колись її прочитаю. І от вона моя. Читаю!
Ця книжка про те, як молода жінка Мені, шотландка, подорожувала в 1890-му році по Карпатах. України в її нинішних кордонах тоді ще не було, Мені трохи плутається в показаннях щодо того, де ж вона була і з ким мала справу. Взагалі вона їхала в Польщу, і трохи розповідає про неї, що вона така хороша, така розумна, що в ній такі чудові правителі, а люди в ній почуваються наче у бога за пазухою. Але в Карпатах в неї люди то русини, то малороси, то гуцули. Їжа польська, а тут вже гуцульська, то розуміють по-польськи, то по-німецьки, то вже не розуміють, бо малороси, хоча вона знаходиться в одному і тому ж селі.
З точки зору сучасника, в Мені немає нічого надзвичайного: вона палить цигарки, носить штани, дуже вільно почувається серед незнайомих людей, та думаю, тоді це було дуже незвично. Часом вона буває дуже неприємна: вона досить зверхньо описує людей, особливо не вгодили їй євреї. Та й селяни - тупі, темні, брудні, смердючі і тд. Мало хто з них удостоюється її схвалення або захоплення. Гарно вона говорить про гори, пейзажі, їжу, я ніби знову опинилася в Карпатах і бачила це все на власні очі. Виявляється, вже тоді був поширений зелений туризм і селяни приймали людей, здаючи їм вільні кімнати.
Мені цікаво описує побут людей, їхній одяг, обстановку в будинках. Блохи і воші - окрема тема. Мені присвятила не одну сторінку тому, як вона вишукувала вошей в одязі і не могла спати ночами через укуси бліх. П'янство чоловіків, але і жінок також: що після церкви ішли в шинок і потім, похитуючись, тяглися в напрямку дому. І на запитання Мені, чи чоловіки не проти, що жінки п'яні, вона отримала відповідь: а чого? Вони ж теж п'яні. Похід по Чорногорі на конях розбурхав мою уяву і мені знову захотілося в Карпати.
Є зауваження до перекладу. І не дуже зрозуміло, чи це недбалість перекладачки, чи навмисне намагання зберегти стиль авторки. Зі слів Мені, в Карпатах дуже в ходу сосни. Щось я там сосен не дуже пам'ятаю, натомість там одні смереки, але в книжці про це мовчок. Ім'я Ясьо і назва Жаб'є не відміняються в українській? В коментарях ще пишуть, що книжка мала орігінальні малюнки. Шкода, що їх сюди не включили.
Загалом скажу, що книжка цікава. Не без зауважень, але потім є про що подумати.
4 понравилось99- Anastasyan125 мая 2021Читать далее
Через специфічний жанр записок мандрівниці у книжці відсутній сюжет, немає щонайменшої інтриги, якихось особливих пригод чи несподіванок. Авторка має дещо зверхній стиль оповіді, з більшим ентузіазмом вона описує себе саму і свою поведінку в ситуаціях взаємодії з гульською культурою, ніж якісь цікаві особливості проживання серед гірських мешканців. У книжці бракує здивування оповідачки іншою культурою, яке міг би розділити з нею читач. І це скоріш за все не тому, що гуцульський побут і розваги не мають чим здивувати, а тому, що головною метою авторки була саме презентація себе як сучасної емансипованої жінки, для якої і носіння штанів, і куріння цигарок, і далекі екзотичні мандрівки є звичною справою. Незважаючи на невеликий обсяг, книжка для мене читалася важко, переклад теж читанню не дуже сприяв.
55
Цитаты
Еще не добавлена ни одна цитата из книги. Ваша может стать первой.
