вчитись інстинктам знову
Здавалося б недосвідченим, що відпочивати вміють всі. Мені теж так здавалось. Як можна людину вчити робити те, що організм мав би її примушувати робити самостійно, коли втомився - відпочити. Рік 20й видався таким, що я з його подачі усвідомила, що не заповільнююсь з першими ознаками втоми. Я буду викачувати всі резерви фізичної і емоційної енергії, щоб доробити, дочитати, доприбирати, договорити, доредагувати, доготувати, домити, дописати, дослухати, довсеіншещоніякнепочекаєзавтра. І все було б добре - і було добре всі роки мого життя - поки не викачала всі резервуари, в тому числі довгострокові, які бережуться тілом і душею на зовсім критичні випадки. Аж так, що сама зрозуміла, що далі так не можна. На щастя, мені підвернулась книжка, яка обіцяла з перших слів заголовку навчити мене відпочивати - або так я читала тезу "мистецтво відпочинку". Що ніякий це не інстинкт і не загальнодоступне вміння, шановні, а ціле мистецтво. А митців на світі не так вже й багато порівняно з простим народом. І я не з них - от і чудово, можна це визнати і шукати шляхи виживання для недонадлюдей. І що ви думаєте? Очевидні речі! Чорним по білому авторка цього британського нефікшину крок за кроком мені, як малій дитині, пояснювала несусвітню банальщину. Що дивитись серіали - то не гріх, і не варто себе за це карати. Що лежати в ванні - це прекрасно, і можна знайти на це час. Що музику можна і треба слухати ту, яку заманеться, бо тільки так вона нас розслабляє. Що гуляти своїми ногами і проводити час на природі корисно і тілу, і мозку. Що перемикатись на дурниці і чай з колегами серед накалу робочого дня можна і навіть треба для збільшення продуктивності. Що читати це найкраще, що винайшло людство для заземлення і видихання. Банальні речі, які наче такі загальновідомі і очевидні, а рятують мені сьогождні життя завдяки цій британці, яка не полінувалась і замість відпочивати собі усіма відомими методами взяла і перелопатила сотні наукових досліджень, опитала тисячі людей з усього світу, і розжувала то все для мене. Щоб врятувати мене від самої себе. Від невміння зупинятись. Від невміння чути себе і своє тіло. Від встигання за цим шаленим світом і не менш шаленими людьми навколо. Навчила мене вчитись мистецтву відпочинку. Було б круто сказати їй "дякую" особисто. Буду нарешті мати відповідь на питання про те, з ким з живих нині людей мені хочеться випити кави. Однозначно з нею - з живою в'язкою ключів до вивчення себе і любові до себе.
1 понравилось
