На дворі вже ХХІ століття, людство знає і про будову Всесвіту, і про закони природи, і багато чого іншого, проте, ми все одно дивимося у дзеркало, коли щось забуваємо і доводиться повертатися додому, плюємо через ліве (!) плече, щоб не зурочити, засмучуємося, коли просипаємо сіль, не передаємо нічого через поріг, а наречену через нього переносимо на руках. Звідки ці забобонні звичаї? Чому вони саме такі? В чому їх суть?
Саме на ці питання намагався дати у своїй досить невеликій книжечці фінський науковець Арі Турунен. Він дослідив витоки людських страхів і бажань і популярно розповів про це. Звісно, беручі до уваги авторство, більше прикладів він наводить саме із фінської культури, але й інші він не оминув також. Я періодично цікавлюся темою, то ж частина забобонних звичаїв була мені знайома. Проте деякі були певним відкриттям. Наприклад, чому піднімаючи тост, ми піднімаємо чарку вгору (частуємо богів). Що диявола можна було прогнати, показавши йому голу дупу (бо він її не має і може від приниження зникнути). Що назва такого природного явища як тайфун – це похідне від назви давньо китайського бога вітру (дракона) t’ai fung. І багато іншого.
Цікаво, що деякі забобони змінили свій «окрас». Так, у давнину, вважалося, що слина має магічну силу. Саме тому силачі плювали на руки перед виступом, саме тому плювали на руки, коли заприсягалися чи укладали угоди. Проте з часом плювати стали задля захисту від злих сил чи поганого ока (тричі через плече, у бік ворога). А тепер можуть плюнути задля приниження і на знак зневаги. Чи от ми схрещуємо пальці «на удачу». А спершу цей жест означав парування, бо згідно з давнім повір’ям цей «процес» приносив удачу :)
Взагалі можна цитувати і цитувати, а тому – краще прочитати самим! :)
12 понравилось
