Уроки короля жахів: Як писати горор

Дана книга написана українським автором, який, до слова є літературознавцем і літературним критиком.

Відразу після епілогу йде коротка біографія Стівена Кінга.  Я, як людина, яка не знайома з біографією і не бачив інтерв'ю з цим автором - дізналася для себе багато нового.  Саме тому ця книга буде цікава тим хто починає знайомство з Кінгом.

Хоча як на мене, якщо ви вже прочитали в Кінга все що можна - тоді можна взяти цю книгу для загального розвитку.  Як мінімум тому, що Семків розповідає історію появи горора, як жанру.

Так само Семків розповідає прийоми Стівена Кінга, проводить аналіз історій, які стали популярні серед шанувальників Кінга.

Ростислав Семкив — украинский литературовед и литературный критик, поэтому беря в руки книгу, надеялась, что найду в ней профессиональный анализ произведений Стивена Кинга или что-то в таком духе. Но нет.
⠀
Ничего полезного и нового для себя из этого нон-фикшн не вынесла.
⠀
Сперва был длительный хвалебный гимн Королю, как по мне, слишком льстиво-ванильный.
⠀
Дальше много информации, которую каждый поклонник Стивена Кинга знает и так: ею переполнены просторы интернета, а теперь она выборочно собрана в эту книгу. Если с биографией писателя не знакомы, есть шанс, что написанное будет любопытно, но это не мой случай.
⠀
О том, как же все-таки писать хоррор, там толком ничего не написано: Р. Семкив просто вкратце попытался (именно попытался) пересказать, что об этом говорил сам Кинг в «Танце смерти», в «Как писать книги» и в «Секретных окнах». Так что если хочется знаний, то берите оригинальный текст Короля.
⠀
Вызвал улыбку "анализ" одной из повестей Мастера — «Библиотечная полиция». Это напомнило мне сочинение, которые пишут в школе.
⠀
Добравшись до конца, обнаружила еще и советы, с чего лучше начать знакомство со Стивном Кингом, и, как по мне, не сильно удачные, ибо предполагают стартовать с малой прозы.
⠀
Но все это чисто мои ощущения. Возможно, перебарщиваю с отрицательными эмоциями, но ничего поделать не могу — таково послевкусие от прочитанного.
⠀
Хотя есть и плюс — книга безумно красиво оформлена, только ради этого стоило ее купить. Так что разместить лицо Короля на обложку — это неплохой маркетинговый ход.

Я люблю книги Кінга. Мало хто ще пише з такою цікавістю та стабільністю. Та ще й жахи.

Моя перша книга Кінга була детективом. Перша книга з серії про детектива Білла Ходжесса. Мені сподобалося,  я почитала ще. Хм, це вже як залежність.  Тепер чемно пильную, що нового Кінга видає @ksd_bookclub.  Але зараз не про це.

В США написали вже не одну книгу, дисертацію,  ессе на тему творчості (чи якусь окрему книгу) короля жахів. Це як писати в нас про Лесю Українку чи Шевченка - вже навіть не мейнстрімно. А от писати українцю про Кінга, та ще й з замашкою на "розбір творчості" - цікаво-цікаво.

Трохи про книгу. Ростислав Семків у книзі "Уроки короля жахів. Як писати горор" дає оцінку всій творчості Кінга та аналізує його творчі прийоми, запозичення, найпоширеніші "фішки" з відповідними прикладами. Автор спирається на дві книги самого пана Стівена про творчість "Dance macabre" та "Про письменство" плюс власні роздуми та здогадки.

Книга цікава, але не з точки зору  "як писати горор", а з любові до творчості Кінга  та легкого нонфіку. Мені подобається стиль автора, його манера подачі матеріалу. Подобаються короткі must read списки по темах, підхід.  Та і зміст цікавий. Хороша книга.