Я змішаю твою кров із вугіллям

Чому одну державу ділять на 2 частини Західна Україна і Східна Україна? Скільки себе пам'ятаю (а це вік від розпаду СРСР), завжди вживали саме такі терміни. І ми "західняки" були україномовними, а "східняків" прийнято було вважати "російськомовними". Проте ці стереотипи руйнувалися щоразу, як мені доводилося стикатися з людьми, жителями цих областей. Як зрозуміти істину і розвіяти ці всі стереотипи? Напевно, заглибитися в історію цього Сходу, що нарешті розкласти по поличках всі деталі.

Я завжди мала спрагу щодо вивчення історії, проте часто, ця література нудна, сповнена імен, дат і посилань. Тому я люблю розпитувати людей, які мають життєві історії, коріння яких несе в собі пам'ять минулого, яку потрібно берегти й передавати наступним поколінням. Саме "живість" цієї книги зробила її цікавою, првдивою і яскравою. Відголоски діалогів, збір інформації та прості людські життя сформували посібник народної історії, а не тої, яку пишуть у підручниках. Легенди змішані з сірою буденністю, віра та релігія з політикою. Такий опис "важкої" історії я знайшла в книзі М. Влеклого "Гарет Джонс" (і на нього є посилання в книзі), другою стала саме ця. Але ще на думку приходить телебачення 90-х, де страйки шахтарів, що вистукували касками по асфальті. Вибухи у шахтах, що несли безліч смертей.

Особисті спогади про вугілля відсилають в дитинство. Час, коли ще в будинках стояли грубки та дідусь щоосені закупляв вугілля. Ще тоді мені пояснювали, що ці "камінці" добувають у глибоких шахтах, великою працею. Працею, яка подарує мить тепла і залишить по собі сіру масу, якою посипатимуть потім лід на доріжках.

Я з Дніпра. Коли я кажу це людям, вони мені відповідають, що я зі сходу. Я так не вважаю, бо є ж ще Харків, Суми, Донецьк та Луганськ, оце вже схід, а Дніпро то вже трохи центр. Схід України взагалі дуже різноманітний, як ковдра у техніці печворку, чого там тільки не знайдеш. Ця книжка саме про це - про різноманіття сходу, конкретніше про різноманіття тих двох областей, Луганської та Донецької, які прийнято називати Донбасом.

Про цю частину України я знаю мало, я там ніколи не була, у школі ми про це говорлии тільки у контексті вугільного басейну та час від часу як частину більшої території, яка переживала якісь процеси (Голодомор, друга світова, ...). Усе що я знала, базувалось на розповідях мого тата, який з 2012-го по липень 2014-го працював на Донбасі і відзначав, що робочі процеси будуються по-іншому, бо ставлення у людей інші, звички інші, взагалі багато чого відрізняється (як мінімум у порівнянні Донецька та Луганьска з Дніпром). Мені було дуже цікаво зрозуміти психологію людей та особливості життя у цьому регіоні.

У своїй книзі Михед змішує індивідуальні історії з історіями життя шести різних міст біля лінії розмежування актуальної війни. Здавалось би всі ці міста знаходяться на незначній відстані одне від одного, але вони настільки різні, фактично все, що їх хоч якусь об'єднує це вугілля, проте на фоні інших факторів воно постає незначним, й більше елементом, що наголошує на відмінностях ніж сприяє пошуку однаковості.

Взагалі книжка була дуже цікавою, тут багато і про місцеві міфи, і про психологію людей, що тут народились і виросли, про ставлення інших до цієї географічної зони. Дуже раджу до прочитання.

Так долго собираюсь с мыслями про эту книгу, что уже и не соберусь ⠀ «Я змішаю твою кров із вугіллям» Олександр Михед ⠀ Я ждала от нее больше исторических сводок про становление Донбасса, а получила реальных людей с их реальными проблемами. Автор проделал огромнейшую работу, собрав по крупицам… ⠀ Байки таксистов и мысли «про это всё» обычных жителей из 6 небольших городков. ⠀ Обрывки истории из краеведческих музеев, писем и фото — про основание Донецка, Вторую Мировую войну и быт под властью Советов. ⠀ Интервью с известными писателями, художниками и журналистами, родившимися на территории этих двух областей. ⠀ Тут есть истории о шахтёрах — про доброго Шубина и Святую Варвару, про обвалы в шахтах и про то, как непросто возвращаться в быт, к семье и детям, после такого работы. Про Холокост, про Сталинские репрессии, очень много всего, на самом деле. И про людей, про психологию, про то, насколько сильно влияет на нас наше окружение и условия, в которых мы растем. ⠀ Но главное, что пытаешься найти при прочтении такой книги — этот ответ на вопрос, который вот уже семь (!) лет всплывает в наших головах. ⠀ «Почему?» ⠀ Почему. И кто виноват. ⠀ И, повторюсь, ожидая от книги совсем немногого, я внезапно получила ответы. ⠀ Не буду разводить на этом политический срач, мы все тут взрослые люди с давно сформировавшимися точками зрения. Но, если вы хотите прочитать и сомневаетесь — не сомневайтесь, книга отличная. Если не хотите — ну что ж, она не ваша. ⠀ 5/5