Собор

Олесь Гончар

Цитаты

Аноним15 июля 2014 г.
А потім і сама колись згасне. Із нічого постала і станеш нічим. Час усе поглинає, усе пожирає вічність. Пилюжинкою розтанеш у холодних безвістях матерії… Чи, може, таки є душа? З останнім подихом, відділившись від тіла, злітає, може, янголятком у найвищі високості, в блакить оту сяючу, і живе там вічно і кого захоче зустріти - зустріне… Що ми знаєм про людське життя? Можливо, вся мудрість його якраз у тому, щоб жити просто - як птахи, де двоє отак наблизяться між собою, на мить пізнають себе в дивовижній божественній спільності, щоб потім знов розійтись, погаснути у вічному леті…
Читать далее
5
1,3K
Аноним11 июля 2014 г.
Закохану людину одразу помітиш, закоханість у неї на виду, в блиску гарячих очей, у трепеті усмішок, мимоволі роздаваних кожному
5
1,3K
Аноним5 января 2012 г.
І самий смисл буття чи не в тому, щоб пити красу цих ночей, жити у мудрій злагоді з природою, знати насолоду у праці і поезію людських взаємин.
5
1,7K
Аноним22 августа 2012 г.
Хіба ж не диво оті тайнощі зближення двох людей, непояснимі шляхи зародження найінтимніших емоцій, коли з досі незнаною силою раптом озоветься серце до серця і з-поміж безлічі варіантів обраною виявляється саме така й не інакша людська особистість, і віднайдена гармонія душ, взаємна призначеність людей сприймається як відкриття, як істинне щастя.
4
865
Аноним5 января 2012 г.
Справжнє кохання саме собі суддя.
4
1,9K
Аноним6 августа 2022 г.
Скоро полпланеты закуем в панцирь асфальта, похоронив под ним плодородную почву… Пока что в застройках — стихия… Множество на планете светлых побережий, живописных ландшафтов, озерных краев, таких, как это сказочное, овеянное целительным степным воздухом Скарбное, сколько на свете красоты, еще не освоенной архитекторами, а мы забиваемся в каменные мешки, душимся в клетках, в билдингах, в сотах каменных, привязанные к системе водопровода и канализации люди, это умно?
3
205
Аноним15 июля 2014 г.
- Має людина в собі такий живчик - бажання робити добро… Помічали? Коли зробиш кому бодай маленьке добро, і тобі самому стає на душі легко, чисто. Казали колись, - гомонів далі старий, - що у людини на плечі, і на лівім, і на правім, сидить невидимий… товариш Дух, так його назвемо. Один сидить, підказує: роби добро, а другий у друге вухо нашіптує, підбиває на зло… Думаєте, зараз їх нема? - Здається, він усміхнувся. - Носимо й зараз. У кожного з нас сидить на плечі;, і на лівому, і на правому… До якого тільки дужче дослухаешся…
Читать далее
3
1,7K
Аноним10 июля 2014 г.
Так, це воно! Оте, від чого так солодко завмирає душа, воно тут явилось Єльці як відкриття, всім людям сказати зараз могла б: я знаю, знаю віднині, кохання - це ніжність і чистота! Ніжність, що дужча за смерть!
3
2,7K
Аноним11 июля 2014 г.
Час ущільнюватиметься, віки старітимуть, а мистецтво молодітиме вічно!
2
1,2K
Аноним11 июля 2014 г.
Людина прагне продовжити себе в далеч майбутнього - хіба це неприродно? Все живе в природі прагне цього. Навіть квітка квітує для того, щоб зоставити після себе насіння, щоб знову відтворити свій квіт у майбутньому…
2
1,2K