Бумажная
683 ₽579 ₽
Это бета-версия LiveLib. Сейчас доступна часть функций, остальные из основной версии будут добавляться постепенно.

Ваша оценкаЖанры
Ваша оценка
Три повести - это небольшое преувеличение. Две повести, причём отличные, и в некотором роде гимн воинствующему буддизму, дополненный авторским интервью. Поэтому "Миларепу" я даже рассматривать не стану, а вот о первых двух... Шмитт для меня является совершенно особым автором, чьи персонажи всегда цепляют, даже если они, мягко говоря, не совсем нормальны, стандартны и разумны. Видимо, настоящая европейская толерантность растапливает моё осторожное отношение к подобным людям. Мальчик Феликс растёт в мире, где мадам Симона( на самом деле месье) делает для друзей больше, чем можно было бы ожидать, где каждый вечер за столиком в кафе сидит Робер Лярусс и учит слова из словаря( и какая же тут замечательная игра слов!) и т.п. Для него эти персонажи абсолютно нормальны, и именно они поддерживают его с Мамой, когда на неё наваливается проклятие. Во второй повести мадам Пылинску тоже сложно назвать нормальным человеком - с её безумной любовью к Шопену, нестандартными методиками обучения игре на фортепиано и котами, носящими имена лучших исполнителей единственного её любимого композитора. Но и она очень харизматична. Тут бы мне и остановиться, был бы высший бал...

Приємно розпочинати рік із приємної книжки. Ти більше, після перегляду своїх оціночних критеріїв :)
«Мадам Пилінська» - книжечка маленька, лише 96 сторінок (а якщо зменшити міжрядкові інтервали та шрифт, то й менше), але якесь відчуття піднесення від неї. Автобіографічна історія про пізнання секретів музичної майстерності і не тільки. Читаючи про старий сімейний «Шидмаєр», що успадковувався поколінням родини Шмітта, я згадувала своє фортепіано. Я не пам’ятаю фірму, але воно було німецьке і просто чудове: панелі різних відтінків коричневого, візерунки, дірочки від канделябрів, точені клавіши, приємні на дотик, та дата 1894 рік на задній стінці, яку ми виявили, коли перший раз після покупки запросили налаштувача. Якщо чесно, я не була вартою цього розкішного екземпляру. А може мені просто не стрілася моя мадам Пилінська? Яка б розтлумачила як відчувати музику, плести з мелодії стрічку, як пальці мають пурхати над клавішами, як, граючи, треба віддаватися звукам, що видобувають фетрові молоточки із струн…
Прочитавши кілька сторінок і вперше зустрівши на них ім’я Шопена, я включила добірку з його творів на Youtube. Вже не перший раз спостерігаю, що класична музика мене відволікає від читання: я починаю її слухати, згадувати знайомі мелодії, тоді як текст віддаляється від мене. Мадам Пилінська – палка шанувальниця Шопена, вона монотеїстка. В неї, як в батька героїні «Моє велике грецьке весілля» все крутиться навколо греків і бере від них початок, все крутиться навколо Шопена. Так чи інакше всі інші композитори або щось запозичили в нього, або на його фоні заграли своїми барвами. Цікаво було читати всі ці порівняння, вимовлені з таким запалом! Я майже бачила цю вимогливу польку поряд із собою. І, слухаючи музику у телефоні, знаходила відтворення її слів у кожній музичній фразі, кожному такті, кожній ноті. Це було фантастично, направду!
Всі твори, що я читала у Шмітта (не багато, але таки є), дуже емоційні. Вони чіпляють серце і душу. «Мадам Пилінська» така сама. Перегорнувши останню сторінку, я відчула себе сповненою якогось натхнення.

Я не устану восхищаться Шмиттом и всем его рекомендовать!!!
Такого жизненного, но в то же время душевного и возвышенного описания привычных нам вещей ни у кого не получается!
Только он может подарить вам сверх наслаждение от чтения и рассказать обычные истории языком чарующей поэзии!!!
Это не просто книга, не просто истории, не просто язык, это магия ...
Безграничное обожание!!!!
П.С.:вы радуетесь праздникам и дням рождения, а я так радуюсь каждой его новой книге )

















