У пошуках варварів. Подорож до країв, де починаються й не закінчуються Балкани

Щоб написати цю книгу, письменник спеціально об’їздив усі країни Балканського півострова. Так в його руках опинилось чимало козирів: замість загальновідомих стереотипів Любка розповідає набагато цікавіші та несподіваніші «інсайдерські» факти «з місця подій». І не тільки про міста чи пам’ятки, а й насамперед – про місцевих людей.

Репортажі вийшли смачними і живими. А головне – їм притаманний той самий «ефект присутності», якого завжди очікують від книжок про мандри.

«У пошуках варварів» – це також роздуми про кордони й прикордоння, екскурси в історію Балкан, зокрема, та Європи загалом. Це пошук відповідей на запитання, що робить нас варварами в очах сусідів, та чому варварами завжди хтось мусить бути і для нас?

«Якщо кордон десь і є, то лише в голові. Щоправда, його перетнути – найважче»

, – пише Любка. І має рацію.

Одним з завдань зимового бінго була книжка про Балкани. От про що, а про Балкани я і не знаю, коли читала. Звісно, до Балкан можна притягти і Грецію з її міфами, але мабуть малася на увазі колишня Юґославія. Я зупинила вибір на цій книжці, бо тревеллоги, розбавлені даними про історію і суспільно-політичне життя країни, читати завжди цікаво.

Історія Балкан - це головоломка, в якій дуже важко розібратися. Стільки разів вони об'єднувалися і роз'єднувалися, дружили і сварилися (аж до братовбивчих воєн), і врешті подрібнилися на цілу купу невеликих, а часом і дуже дрібних країн, в яких від краю до краю - дві години їзди на машині. Я досі досить розпливчасто розумію, хто там ким кому приходиться, хто кому серб, хорват чи бошняк, і хто з них християни, а хто ще чи вже мусульмани, і чому вони досі одне одного ненавидять.

Андрій любить Балкани, вивчав мову в університеті, живе в Ужгороді, звідки до Балкан рукою подати, любить подорожувати - з цього всього і склалася ця книжка. Одного дня він сів за кермо і поїхав у мандри. Зупиняється то тут, то там, каучсьорфить у місцевих, оглядає фортеці і поля битв, міста і містечка, куштує місцеві смаколики, і тут-таки розповідає про це в книжці. Цікаво, колоритно і з гумором. Я гарно провела час з цією книжкою.

Мене цікавила Греція і магія подорожей, але мої очікування щодо цієї книги не справдилися. Проте я знайшла дещо інше, заради чого і варто було її прочитати.

︎Кордон розмежовує не тільки країни й людей, він ділить також епохи, минуле і майбутнє.

І ось чого було багато у тексті! - Минулого! Воно там усюди: на сербському мосту, у румунський картинній галереї, біля меморіала на Косовому полі, на вулицях Придністров'я, ба навіть в грецькій таверні (ну так - Греція теж промелькнула, але немов хвіст комети - швидко і майже непомітно).

Коли мені було десять, і ми з батьками жили у гуртожитку, я постійно виходила з кімнати, коли вмикався телевізор - настільки я не любила слухати новини. Але Любка своєю книгою повернув мене до подій тогодення. Бомбардування Югославії, розподіл земель, розстріл боснійського мусульманського населення. Це болючі сторінки історії, які потрібно знати, пам'ятати, аби запобігти їх повторення. Хоча здається, історія нічому людство не вчить - книга була написана напередодні подій у Донецьку.

"У пошуках варварів" - це і не роман, і не збірка оповідань, а скоріше особистий щоденник, подорожні нотатки, де багато цікавих фактів, гарних місць і смачних страв. Протягом читання я постійно щось гуглила, аби дізнатися ще більше, подивитися на ці місця власними очима (хоча б віртуально). Але поклавши руку на серце, я би не хотіла повторити цієї подорожі. Є у мене власні задуми і мрії. А книгу однозначно рекомендую, адже як висловився сам автор:

︎Подорож дає шанс на інше життя, на несподіваний поворот у фабулі існування.