Писатель, человек творческий, у него даже фамилия не единая - "двойные фамилии в литературе"...
serp996
- 8 730 книг

Ваша оценка
Ваша оценка
Про Хуху я почула вперше вже давненько, коли ще мій племінник ходив до школи в молодший клас. До речі, ця казочка вивчається в школі. І мені так сподобалася ця маленька істота, що захотілося з нею познайомитись. І от нарешті років через 8-9 це трапилося.
Хуха - це чарівна істота, яких дуже багато і всі вона різні, а нашу героїню звати Моховинка. Вона вже майже доросла і живе сама. Моховинка може змінювати колір і ставати невидимою, може нявкати, як киця чи пищати, як мишка. Разом з іншими Хухами та Хо (такі ж чарівні істоти, але чоловічої статі) рятує ялинку від браконьєра, який хотів її зрубати. Злий дід зруйнував Хухину домівку і вона змушена шукати собі іншу, а надворі зима. Моховинка знаходить новий дім у сараї з людськи козами. І там з нею трапляеться багато пригод, та найголовніше це те, що незважаючи ні на що, Моховинка допомагає людям і тваринам, навіть тим, шо ображають, навіть тим, що кривдять.
Зимова, чарівна казка про те, що найголовніше це вміння прощати і робити добро.
О Хухе я услышала впервые уже давно, еще когда мой племянник ходил в школу в младший класс. Кстати эта сказка изучается в школе. И мне так понравилось это маленькое существо , что захотелось с ним познакомится. И вот наконец лет через 8-9 это случилось.
Хуха - это волшебное существо, каких очень много и все они разные, а нашу героиню зовут Моховинка. Она уже почти взрослая и живет одна. Моховинка может изменять цвет и становится невидимой, может мяукать, как кошка или пищать, как мышка. Вместе с другими Хухами и Хо (такие же волшебные существа только мужского пола) спасает елочку от браконьера, который хотел ее срубить. Злой дед сломал дом Хухи и она должна искать себе другой, а на улице зима. Моховинка находит новый дом в сарае с человеческими козами. И там с нею случается много приключений, но главное это то, что несмотря ни на что Моховинка помогает людям и животным даже тем, кто обижает.
Зимняя, волшебная сказка о том, что главное это умение прощать и делать добро.

Цю розповідь я читала вже давно,ще років в 10.Пам'ятаю,яке враження вона справила на мене тоді!Я дуже захоплювалася всілякими містичними штуками,полюбляла страшилки.І ось я познайомилася з таким автором,як Василь Королів-Старий.Я очікувала від нього таких творів,як у Гоголя,чи чогось наближеного до нього.Та все виявилося ще краще!Чудові,колоритні сюжети,дуже цікаві,страшненькі(як для дитини) та зовсім не злі.Ось і твір "Потерчата" є таким.Він мені дуже сподобався.І що найбільше мене приваблювало у розповідях Василя Короліва-Старого,так це те,що "нечиста сила" в них постає не якимось утіленням зла,ба більше(!),вона допомагає людям!Допомагає,рятує,а люди все одно цураються від неї,та вважають,що ця "нечиста сила" хотіла їх з цього світу звести.Ех,невдячні...

Це просто жах! ЖАХ! Ну така вже нісенітниця! Як таке можна було придумати? У цього письменника був розумовий розлад коли він цей хаос писав!

Известно, что Хухи из поколения в поколение живут в одних и тех же местах. Переселяются же только тогда, когда облюбованную ими местность кто-нибудь разорит.
И если такое случается, то они очень печалятся и горько плачут. Правда, люди обычно не слышат их плача, а думают, что это стонет ветер, или скрипят деревья в лесу, или мыши пищат в поле. Люди редко замечают чужое горе и сочувствуют ему…

Хоча ж і те треба казати, що люди взагалі дуже неуважні: вони мало дечого помічають навколо себе.











