Капітан Смуток

Это дебютная книга популярного музыканта Сергея Мартынюка, лидера группы "Фиолет". Уже очень много лет хожу на его концерты, читаю в вк и инстаграмм его посты. Также Сергей пишет довольно разносторонние стихи, лирические и трогательные, и затрагивающие серьезные социальные темы. В ноябре прошлого года совершенно неожиданно для своих поклонников музыкант презентовал свой первый роман. Я купила одной из первых на концерте группы в Харькове, и прочитала вот только сейчас, потому что не могла забрать его у друзей, которые дрались за очередь читать первым) Роман вышел довольно неожиданным. Интересный, не тривиальный сюжет, множество глубоких мыслей между строк. Заставляет думать и участвовать в истории читателя. Язык написания прекрасен, сразу видно авторство текста. Многие критики сравнивали роман с Палаником, Берроузом и др., но мне кажется в нем есть свой собственный стиль, новый стиль и направление в украинской литературе, которая с каждым годом стает все прекраснее и профессиональнее благодаря таким романам. Уже в этом году Сергей анонсировал выход своего рассказа-ужастика, так что ждем с нетерпением, пиши еще)

Мандри. Вони завжди відкривають для нас щось нове: як у зовнішньому світі, так і собі самому.

Вся книга Сергія Мартинюка просякнута романтикою дороги. Двоє друзів дитинства вирушають у мандрівку, суть якої на початку видається дуже розмитою. Їхній шлях через всю країну повниться дивними людьми, найрізноманітнішими долями, несподіваними прихистками, деякими "вперше" і "востаннє", зустрічами з минулим і майбутнім, спогадами та ностальгією за дитинством дев'яностих, коханням, болем, щастям і, звичайно, пошуками сенсів. Бо будь-яка мандрівка, а особливо така, це завжди про пошуки себе, про філософські питання до самого себе, які мають велику імовірність залишитися без відповіді, проте які вдячні, що хоча б виникли в голові. Зрештою, пригода не може бути завершеною, якщо вона не відкрила тобі щось нове про себе самого, бо інакше - або це погана пригода, або вона ще поки не завершилась.

Для мене читання цієї книги було хвилеподібним. Якісь моменти ковталися швидко, як от дитячі спогади з дев'яностих (яка ж потужна ностальгія!), а інші читалися довго і важко, бо глобально Капітан Смуток - не мій герой, хоча певна привабливість в ньому є. І мандри можуть бути різними, навіть якщо мають на меті копирсання у самому собі. Приємним бонусом для мене стала несподівана кінцівка, яка вартувала усіх тих "важких" і довгих для мене уривків. ⠀ Від книги отримала задоволення, а останні глави взагалі пролетіли з запаморочливою швидкістю:)

Я належу до тої категорії людей, які меланхолійно заслуховуються піснями «Фіолету», аби згадати свої підлітково-студентські роки і давно забутий максималізм. Не буду кривити душею, скажу правду, що вірші соліста групи, якого звуть «Колосом» - одні з тих, від яких хочеться випити келих вина, і перечитувати по декілька разів. Не дивно, що тексти його пісень такі відверті та щирі. Але тут неочікувано Сергій Мартинюк пише книжку. Прозову. Щось новеньке, але мене це зацікавило.

А ви б змогли кинути все й відправитися у мандри? Я б точно ні. А герої роману змогли дременути у подорож Україною. Звісно, це не навколосвітня мандрівка, але теж гідно. Зважаючи на те, що у героїв ані копійки за душею, то я аплодую їм стоячи. Багато відчайдушних вчинків, несподіваних рішень, відвертих розмов, а також – приємна ностальгія за минулим. Ці люди не живуть в матеріальному світі, їхні душі наповнені чимось глибшим. У них є стовідсоткове сьогодні й невідоме завтра.

Для сприйняття книга дуже легка, але місцями сюжет просідав. Часом відчувала одноманітність. Хоча кінцівка дуже зворушлива й приємно порадувала. Найбільше вразила мова тексту, написаний він наче вірш. Так смачно й красиво. А ще в романі багацько хороших та влучних цитат.

«Дружба – не погідна леді в сексуальному спідньому. Дружба – це завжди конфлікт. І чим дужче протистояння, тим ближчими стають душі людей в ньому». . «Якби люди частіше посміхалися, цей світ не спіткало б стільки хріні. Але хрін би люди знали ціну усмішкам, якби з ними не траплялася хрінь». . «Любов має колір і властивості першого снігу. Ніжна, цнотлива, білосніжна барва, короткочасна і ледь вловима. Потрапивши до рук людських, вона лишає по собі тільки воду. Солону на смак, мертву на дотик». . Як для дебютної книжки, то вона досить вдала. Я із задоволенням би прочитала наступні книги Мартинюка.