МИ БУЛИ СОЛДАТАМИ… І МОЛОДИМИ: Я-ДРАНҐ — БИТВА, ЩО ЗМІНИЛА ВІЙНУ У В’ЄТНАМІ

Що ми знаємо про в’єтнамську війну? Мабуть, тільки те, що довелося побачити у голлівудських фільмах на цю тему... Дотепер в Україні не видавалося жодної книги про війну у В’єтнамі. Але минулого року видавництво „Астролябія” вирішило подарувати країні історію війни, яку дехто може вважати для нас чужою.
Чи потрібна зараз ця книга? Чи, може, варто приділяти увагу виключно своїй, українській історії? Я згодна з видавцями та Отто фон Бісмарком, і теж вважаю, що тільки дурні вчаться на власних помилках. Це масштабне дослідження може слугувати джерелом безцінного досвіду та інформації для роздумів як нашим військовим, так і волонтерам, історикам і людям, які цікавляться минулим не тільки своєї країни.
Що найбільше вразило мене в цій книзі? Приголомшливе багатоголосся бійців, кожен з яких за тисячі кілометрів від рідного дому був вимушений ризикувати власним життям посеред тропічних джунглів, де на кожному кроці чатувала невблаганна смерть... Для мене всі вони тепер – добрі друзі, долею яких я щиро переймалася, стражданням яких я всією душею співчувала. Юні рядові та досвідчені офіцери, стрільці, кулеметники, мінометники, гранатометники, артилеристи та пілоти гелікоптерів і літаків – всі ці хлопці такі справжні та щирі, що їм починаєш беззастережно вірити з перших сторінок.
Безмежно вдячна авторам, які більше десяти років провели, вивчаючи документи, звіти, рапорти, листи, статті, наукові праці, беручи інтерв’ю та листуючись з ветеранами війни у В’єтнамі. І вся ця колосальна праця покладена на вівтар правди, об’єктивності, справедливості та увічнення імен тих, хто віддав найдорожче у тій жорстокій війні.
Боляче було дізнатися, що ветерани війни у В’єтнамі в себе на Батьківщині вже багато років стикаються з осудом, ворожістю та, найчастіше, з байдужістю. Мовляв, „ми вас туди не відсилали” і „ви отримали те, на що заслуговували”... Крім думки звичайних американців відверто здивувала багатолітня синонімізація В’єтнамської війни з „трагічною, помилковою війною”. Ци дійсно це так? Кожен зможе відповісти собі сам, прочитавши цю книгу.
Нескінченна низка жахливих смертей - 58 222 американських військовослужбовців, від 800 тисяч до 1,1 мільона північнов’єтнамських вояків, понад 250 тисяч південнов’єтнамських бійців, 2 мільони цивільних мешканців В’єтнаму з обох боків, 300 тисяч камбоджійців, 60 тисяч лаосців... Виходить, близько 3,5 – 3,8 мільонів життів відібрала ця війна! Чи виправдані такі страшні жертви? Я вважаю, що ні, адже кожне життя – дорогоцінне і вбивство є справжнім злочином! Але чи залишав тоді вибір комунізм, сіючи смерть і муки в кожній країні, яка повірила оманливим обіцянкам червоних катів? Мільони й мільони смертей в Радянському Союзі та його сателлітах красномовно свідчать про те, що вибору у цивілізованих демократичних країн, на жаль, не було...
В 1950-1953 роках в Кореї теж була війна, в якій приймали участь, крім північно- і південнокорейців, такі країни, як США, Китай, СРСР та миротворчий контингент ООН. Цю війну американці вважають переможною. І справді, де тепер Южна Корея і де Північна? Розквіт однієї і повний занепад та кривавий террор іншої...
Ось так, потроху, в різних місцях і в різні часи, незліченна кількість країн боролася проти людиноненависницького червоного режиму, який колись намірювався загарбати увесь світ, волаючи про те, що „весь мир насилья мы разрушим до основанья”. А вийшло так, що „разрушили до основанья” саме криваву імперію зла! Радянський Союз врешті решт не витримав спонсорування нескінченних війн, локальних конфліктів, всебічного забезпечення незліченних „дружніх” республік і просто здувся, як повітряна кулька. А скільки ж душ ще могли загубити червоні людожери! Якби не ті, хто не сховався і пішов у бій... І серед них були й сотні українців, що воювали у В’єтнамі та Кореї, а також тисячі українців, литовців, латвійців, естонців, поляків та інших славних синів своїх поневолених народів, що воювали на своїй рідній землі проти комуністичної неволі.
Всі ці відважні люди виборювали найцінніше – свободу! Для себе та для всіх нас...

Це вражаюча розповідь про кривавий початок війни у В’єтнамі. Що ми знаємо про в’єтнамську війну? Мабуть, тільки те, що довелося побачити у голлівудських фільмах на цю тему... Дотепер в Україні не видавалося жодної книги про війну у В’єтнамі. Найбільш вражаюче з книги...це приголомшливе багатоголосся бійців, кожен з яких за тисячі кілометрів від рідного дому був вимушений ризикувати власним життям посеред тропічних джунглів, де на кожному кроці чатувала невблаганна смерть... Юні рядові та досвідчені офіцери, стрільці, кулеметники, мінометники, гранатометники, артилеристи та пілоти гелікоптерів і літаків – всі ці хлопці такі справжні та щирі, що їм починаєш беззастережно вірити з перших сторінок. Автори більше десяти років провели, вивчаючи документи, звіти, рапорти, листи, статті, наукові праці, беручи інтерв’ю та листуючись з ветеранами війни у В’єтнамі. І вся ця колосальна праця покладена на вівтар правди, об’єктивності, справедливості та увічнення імен тих, хто віддав найдорожче у тій жорстокій війні.
Боляче було дізнатися, що ветерани війни у В’єтнамі в себе на Батьківщині вже багато років стикаються з осудом, ворожістю та, найчастіше, з байдужістю. Мовляв, „ми вас туди не відсилали” і „ви отримали те, на що заслуговували”... Крім думки звичайних американців відверто здивувала багатолітня синонімізація В’єтнамської війни з „трагічною, помилковою війною”. Ци дійсно це так? Кожен зможе відповісти собі сам, прочитавши цю книгу.
Нескінченна низка жахливих смертей - 58 222 американських військовослужбовців, від 800 тисяч до 1,1 мільона північнов’єтнамських вояків, понад 250 тисяч південнов’єтнамських бійців, 2 мільони цивільних мешканців В’єтнаму з обох боків, 300 тисяч камбоджійців, 60 тисяч лаосців... Виходить, близько 3,5 – 3,8 мільонів життів відібрала ця війна!

ВІЙНА, ПРО ЯКУ МИ МАЙЖЕ НІЧОГО НЕ ЗНАЄМО

На уроках світової історії про  неї чули всі, але більшість на тих же уроках ці знання і залишила...
Йдеться про криваву війну, яка тривала 16 років між комуністичним Північним В'єтнамом та Південним В'єтнамом, до якої згодом долучилися і війська США.

Про події того часу активно знімають фільми, про них згадується у багаж серіалах (зокрема, "Цілком таємно" або "X-files"), їм присвячують книги...

Одна така книга нещодавно потрапила мені до рук і, якщо бути відвертим, спочатку я вагалася її читати - думала, що буде багато військової термінології, складно викладений матеріал, та й взагалі, це, мабуть, найтовща книга, яку мені доводилось читати.
Але я переборола і свій страх, і себе, і цього книжкового гіганта!

Не буду вдаватися в подробиці стосовно опису подій у книзі - розкажу коротко.
Основна увага приділена подіям, що відбувалися у листопаді 1965 року - битві у долині Я-Дранґ - та солдатам, що там воювали.

Увесь матеріал викладений у простій та доступній формі, зрозумілій навіть далекій від військової справи людині. До того ж у додатках розміщені пояснення на усі посилання. Тож білих плям не повинно залишитись.

Але, поруч із тим, деякі сторінки залишають по собі неймовірний емоційний тягар - це розповіді рідних загиблих солдатів. Ці історії читаються з невимовним сумом, жалем і надією, що нікого з нас війна не накриє своїм чорним крилом...

Хочеться сказати, що і ця війна, і всі втрати на ній були безглуздими. Не знаю, чи доцільно, чи правильно це...
Та як на мене, усі війни - безглузді. Їх затівають дорослі хлопчики, які в дитинстві не награлись у танчики-солдатики і активно шукають, куди б подіти накопичену енегрію.

Але це тільки моя суб'єктивна думка.
Ваші думки стосовно цього, а також про війну у В'єтнамі, як завжди, чекаю в коментарях