Зовнішня історія. Що приховує шкіра? Два квадратні метри, які визначають наш спосіб життя

Больше всего в произведениях жанра нон-фикшн я ценю, в первую очередь, доступность изложения. Собственно, этим, на мой взгляд, и подкупает данная книга. Тут все очень легко и понятно описано, автор постепенно раскрывает базовые данные о столь важном для нас органе как кожа. Шаг за шагом, мы больше узнаем о каждом из шаров кожного покрова человека, о проблемах, с которыми мы можем столкнутся, если не приделать достаточного внимания к телу (употреблять что попало, пренебрегать средствами защиты от ультрафиолетовых лучей, поддавать кожу бездумно хирургическим вмешательствам и т.д.), какие из проявлений на коже, о чем в целом могут свидетельствовать. Все это описано не сухо, с большим количеством примеров. Не стоит, конечно, ждать от данной книги, чего больше, чем базовых определений и общей классификации. В связи с этим, данная книга скорее заинтересует обычного читателя, не связанного с медицинской сферой деятельности. Единственным минусом, как мне показалось, было уж слишком сильное заострение на неэффективности или даже часто бесполезности практически всех известных средствах косметологии.

Дуже подобається серія!

Відкриваєш для себе власний організм по-новому, багато деталей про організм і його роботу, про речі, які зазвичай не говорять.

У книзі про шкіру сподобалось про тренди. Шкірі для здоров'я не так вже й багато треба, але люди ж люблять прагнути вигаданих ідеалів у вигляді шоколадної засмаги чи ідеально рівного контуру обличчя і на що тільки заради цього не йдуть. Самі собі вигадують стандарти краси і самі ж ними заморочують собі голову.

Я все життя була бліда, і у мене є тільки два стани: я або як сметана біла, або червона як рак. Стільки наслухалась про це, але вже змирилась) Так, шкіра бліда, не модна, чи яка там ще — ну то й що?

Вона — моя. І це ключове, роблю з нею що хочу. Не хочу собі рум'яні щічки і засмаглі плечі, це моя справа, а не чиясь. І я не вважаю за потрібне спершу набути засмаги, щоб вдягнути шорти. Білі ноги теж мають право бути в шортах. . Хочу прочитати всю цю серію тепер, подобається подача, структура, стиль, хоч і автори різні, але книги досить подібні стилістично.

Книжка, яка вже точно рік простояла на поличці, і я вирішила читати на місяць одну книжку з нон-фікшену, першою до рук потрапила ця.

Ця книжка належить до серії про тіло, яку видає КСД, в ній уже є чотири книжки. Першу, про кишківник, я читала першою кілька років тому. На черзі ще дві.

Яель - лікар, дерматолог, тож про шкіру пише, базуючись на своєму досвіді. Дещо було для мене цікаво, дещо було новим, з дечим я не була згодна, бо знайома з іншою інформацією, яка базується на доказовій медицині. Книжка охоплює величезну кількість тем. Спершу авторка розказує про будову і властивості шкіри, розповідає про захисний бар'єр шкіри, її проникність, лупу, чим вона є, причини появи і що робити, щоб позбутися. Рубці і шрами, причини появи розтяжок, відчуття шкірою болю, свербежу, холоду і тепла. Розповідає про те, що люди люблять або не помічають у себе, але з огидою ставляться до цього в інших: запахи ніг, пахв, статевих залоз, вигляд і запах власних шмарклів, вушну сірку, шкірне сало. Що робити з целюлітом і чому його не буває в чоловіків. Як боротися з вугрями і зморшками. Великий розділ присвячений сонцю: про меланоцити - клітини, які виробляють меланін; родимки, засмага, солярій, як шкіра приймає сонце, рак шкіри, пов'язаний з засмагою. Про миття - чи варто себе аж так уже шкребти і вичищати? (якщо коротко, то ні, бо запах все одно з'явиться, а захисний бар'єр шкіри руйнується і шкіра стає проникна для бактерій, грибків, алергенів), про різні креми і засоби для шкіри, чи такі вони вже потрібні для нас. Про уколи ботоксу. Про покращення себе: уколи в губи, татуювання. Про шкірні хвороби, які передаються при близькому контакті. Про вплив їжі і напоїв на стан всього організму і конкретно шкіри. І наостанок про вплив емоційного стану.

Я знайшла для себе багато цікавого. Зокрема, про татуювання, надана інформація здалася мені загрозливою. І і раніше не мріяла про тату, але тепер точно ніколи не захочу. Але мушу сказати, що я десь читала критику від тату-майстрів. Цікаво було про сонце. Що воно нікому не корисне, ні дітям, ні дорослим, що всі зморшки, пігментні плями, дряблість - все від сонця, що треба щедро маститися кремом, витрачаючи не менше жмені на все тіло, і якщо ви повертаєтеся з курорту, а у вас не до кінця використаний тюбик, то ви явно мало ним користувалися.

Раджу, корисне чтиво.