
"... вот-вот замечено сами-знаете-где"
russischergeist
- 39 918 книг

Ваша оценкаЖанры
Ваша оценка
Люблю часом слухати класичну музику. Якщо десь є можливість відвідати концерт десь у соборі – намагаюся скористатися можливістю. Останній раз отримала величезне задоволення у Празі… Моцарт – той композитор, якого, мабуть, знають всі. Якщо не за його творами, то за ім’ям та, як тепер відомо, вигаданим конфліктом із колегою Сал’єрі. А чи хтось знає, що був у музиці ще один Моцарт? Його молодший син Франц Ксавер Вольфганг Моцарт? Я, на свій сором, нічого не знала про цю людину! Я так давно мала в планах роман Богдана Коломійчука і весь цей час була певна, що читатиму про Вольфганга Амадея… Який сором на мої сивини… Але тепер я – просвітлена :) Більше того, виявляється Франц Ксавер кілька років жив на Галичині та у Львові, тодішньому Лемберзі! Як то кажуть, оце так поворот :)
Не можу сказати, що я в захваті від роману, але принаймні просвітницьку функцію він виконав. Дітям відомих людей завжди важко у житті, адже їх порівнюють із батьками на кожному кроці. Особливо, коли вони обирають те саме поле діяльності. Не кожному вдається пройти власним шляхом та здобути власний успіх. Але Францу Ксаверу, мабуть таки це вдалося.

«Моцарт із Лемберга» – роман Богдана Коломійчука, володаря гран-прі «Коронація слова-2013». На Форумі видавців-2018 книга «Моцарт із Лемберга» перемогла у номінації "Місто-Львів".
В основу сюжету роману покладено біографію Франца Ксавера — сина Вольфгана Амадея Моцарта. Дія роману відбувається у першій половині XIX століття у Відні, Галичині та Баварії.
Біографічні факти у романі переплітаються із вигаданими – важко зрозуміти, що дійсно є правдою. Життя музиканта постає ніби спрощено, не розгорнуто. Автор постійно хапається за різні ідеї, складається враження, що він хоче розмістити купу усього, але не може це описати. Важко визначити жанр роману: зустрічаються елементи історичного, пригодницького, любовного, присутні навіть елементи детективу та містики. Автор охарактеризував це так: «Це не лише, скажімо так, продуманий маркетинговий хід, не зовсім. Я просто написав так, щоб цю книжку прочитало якомога більше людей різноманітного віку: від п’яти десь, приблизно, до ста п’ятнадцяти. Читати буде цікаво усім». Здається, бажання сподобатися всім лише зашкодило.
Поверхово зображені стосунки Франца з матір’ю та братом, періодично на сторінках книги з’являється привид батька, але це здається недоречним. Іншою містифікацією є поява загадкового чоловіка на імя Альтман. Він прагне заключити із Моцартом договір про співпрацю, говорить, що це принесе композитору визнання та гроші. Згодом виявляється, що цього Альтмана взагалі не існує. Можливо, так автор хотів передати тему стосунків геніального митця та диявола? Маємо лише фрагментарні описи.
У другій частині роману зринає історія з серійним убивцею, яка здається взагалі абсурдною – ніби на Моцарта полює загадковий Франсуа Галль, який прагне відтяти голову компазитора для того, щоб дослідити будову його черепа. До речі, Франц Галль дійсно існував – він був австрійським лікарем, заснував вчення про френологію (теорія про зв'язок психіки людини і будови поверхні його черепа).
Про Лемберг написано мало. Настільки мало, що можна було б і не включати його у назву роману. Місто не постає головним героєм, це лише пласке слово на сторінках. Виступ Моцарта в соборі святого Юра так і не стає кульмінаційним, не сказано і про музичне товариство святої Цецилії, яке заснував Франц у 1826 році (воно поєднувало в собі церковний хор та Інститут співу).
Роман читається швидко, але після нього ще довго не зникає відчуття штучності.

Подорож – це стан, необхідний митцю і є для нього природним. Саме в мандрах генії стають геніями..

Ми творимо лише тому, що боїмося померти непізнаними, невідомими, такими, по яких забудуть за кілька днів після похорону. Страх смерті в основі мистецтва.

Ця порожнеча прийшла на зміну піднесенню. Певно, кожен, хто творить, насправді спустошує душу.
















Другие издания
