«Наші недуги нас змінюють. Когось на гірше, когось на краще, когось просто роблять іншими». «Дім Терези» Ольга Деркачова Тільки недавно почала знайомитися із сучукрліт, і крім Анастасії Нікуліної , не могла більше нікого рекомендувати. Але дочитавши «Дім Терези», я зрозуміла, що я знайшла ще одного чудового українського автора! Комусь доля не дарує щедрих дарунків. Так сталося й з Терезою. Дівчина потерпає від смерті коханого та намагається загоїти рани минулого. Але неочікувано отримує ключі від дому із грушевим садом. Згодом, у цьому домі оселяються люди, які загубились у теперішньому, бо не можуть забути минуле. Все, що їм потрібно — це мовчання, розуміння та обійми. Зневірені незнайомці з часом стають вірними друзями. А Тереза знаходить нове кохання, але не може забути болючу втрату. «Дім Терези» досить важкий, як на мене, для сприйняття роман. Читач переживає з кожним героєм їхні біди та негаразди. Однак, наскільки все це щиро та життєво описано, що аж мурашки по шкірі! Виникає відчуття, що таке відбувається з кожним. Чомусь ми ігноруємо людей, які дійсно потребують нашої допомоги; нам не потрібні їхні проблеми та переживання. Навколо нас практично одні егоїсти, а такі люди, як Тереза — знахідка! Роман Ольги Деркачової про тяжкі життєві випробування, про дружбу, про кохання, про те, що таке щастя та ,як же важко його здобути. Дуже хороша та світла книга! Раджу! Від мене 10/10
9 понравилось
