Листи на північ

Північними стежками йде самотній мандрівник — читач, що його веде Слово. Ці стежки, порослі мохом, дихають і говорять, показують і мовчать. Ці стежки — спосіб зібрати себе, розкиданого частинками мозаїки, які блищать на поверхні білосніжного покриву. Ступати ними — пригадувати і віднаходити. І хоч ми ніби йдемо вперед стежками півночі, насправді ми повертаємося все глибше до самих себе. Читання листів нині стало чимось незвичним і давньозабутим. Арсеній Тарасов повертає нас до цього втраченог...