
"... вот-вот замечено сами-знаете-где"
russischergeist
- 39 918 книг

Ваша оценкаЖанры
Ваша оценка
Обожнюю твори Світлани Талан. Проте з "Замкненим колом" не склалось.
Було цікаво, була інтрига...приблизно перших двадцять сторінок.
Хоч і читається легко, без громіздких описів і не цікавих роздумів, але зовсім нереалістично. Дуже багато бабусі-примари, яка вже в кінці просто набридла. Якимось чудом людина, яка навіть десять тисяч не заробляє за три місяці, може купляти машини, сплачувати кредити, так ще й будинок... Якщо коротко, то просто не вірю...
І ще їжа. Просто якийсь культ їжі розвинувся в романі...
Дочитати до кінця змусила цікавість. Чи правильно я передбачую сюжет, чи все таки щось піде не так. Та сюрпризу не получилось, ніяких "поворотів" не було...
Тепер з нетерпінням чекаю на наступну книгу. Надіюсь вона перевершить "Замкнене коло". Шкода розчаровуватись в хороших авторах.

Книга абсолютно в стилі автора. Не більше і не менше. Просто її стиль, її мова, її підхід до ситуації.
Якщо знайомий з творами автора, То нічого грандіозного - тут не знайдеш. Просто її рівень і ВСЕ. Ні більше, ні менше.
От зупинилася пригадати, яка з її книг вразила найдужче і зрозуміла, що вони на якомусь одному щаблі написання. І так, як раніше не писала відгуків, то зупинюся детальніше. Не вурдалаки та Оголений нерв – це найнижчий в моєму рейтингу з її творів ( не люблю, коли автор піднімає соціальні теми такого типу). Доволі не погано, так щоб відпочити – Надежда, Помилка, Купеля, Розколете небо.
Найкраща її перлина з книг – Коли ти поруч… Це справді варта прочитання книга. Вона так по простому написана і справді залишає слід.
По Замкненому колу – в принципі знову таки нейтральна оцінка на рівні тих 4 книг. Не дотягла до найкращої і не на нижньому рівні.
Багацько з книги не почерпнеш, але висновки можна зробити.
Прогнозований кінець. Вже після 260 сторінки.
І головне – обкладинка – однозначно «Програшна». Не в’яжеться до книги абсолютно. Ні в тин, ні в город. Хіба абстрактно. Хотілося б чогось цікавішого. Дуже темна, і не заохочує до читання. Типу цеглини і в якомусь не приглядному ракурсі.Єдине постать- це до змісту, але знову ж таки на березі річки… Не то… Ой не то…
По Рекламі - Таке враження, що справді дивишся серіал, з вставками реклами. Маю 2 приклади:
1. - Ось. Цитрамон.
- А іншої немає?
- Ні.
- Мені допомагає лише розчинний солпадеїн, - збрехав Юрко, уникаючи погляду Світлани.
2. - Смачно. Це мій улюблений, молочний «Міленіум».

Семейная драма. Мирослава в отчаянии едет к бабке Дубовихе, старуха - ее последний шанс. Бабка умирает прямо перед несчастной женщиной, но перед этим успевает сказать что она сама продала все свои несчастья и теперь придется платить.
А дальше мы узнаем про события которые привели Мирославу на этот забытый хутор в дом Дубовихи.
Несчастное детство, интернат, насилие, сделки с совестью, брак без любви. Сделали несчатной не только Мирославу но и всех не родных и близких, друзей. Все вокруг замешано на деньгах в этой бедной Украине, бюрократия, проблемы малого бизнеса, гастарбайтерсьво. При этом не зарабатывая и 5 тысяч гривен в месяц героиня берет кредиты на две машины и дом.
И вроде бы все намерения Мирославы были "сделать как лучше", на деле же ей управлял эгоизм, жажда наживы и...и дьявол.
Вот дьявол как по мне тут точно был лишний. Как-будто без вмешательства нечистого человек не может быть говном.
В общем-то проблемы описаны наши, обычные, житейские, видимо что бы читатель проникся. Мораль простая - на чужом несчастье счастья не построишь.
А вот написано все очень затянуто, нужно и скучно.
Вся книга наполненна сексистскими рассуждениями и фразами про стакан воды, женщине место на кухне и прочее

Життя - це не минули чи майбутнє. Життя - це сьогоднішній день. І не можна його розділити на три етапи, воно суцільне.

Хто не ризикує, той не п’є шампанське, а хто п’є, той ризикує бути отруєним.

Поруч із нею була зневірена у майбутньому людина. Здавалося, з нього вийняли душу, залишилася сама оболонка, яка не здатна співчувати, кохати, радіти кожному новому дню.













