Всеукраїнський щорічний рейтинг "Книжка року"
ElenaOO
- 1 346 книг

Ваша оценка
Ваша оценка
До книги Оксани Забужко “І знов я влізаю в танк” я придивлялася довго і недарма. Ця книга є збіркою вибраних текстів про той фронт війни, яку не видно без потрібної оптики. Вона складається з аналізу української історії протягом останніх 25-ти років, зі спостерігання за рухами сучасного суспільства, думками, що проносяться кожний день повз вуха головних діячів історії — нас.
Нас переконують щодня з блакитних широких екранів, що війни нема, що ми пригноблені та повинні залишатись на своєму місці, приховують історичні факти та поширюють думку, що нічого нового вже не відбудеться, а старе й забути годі.
З цими тезами не погоджується Оксана Стефанівна, що впевнено крокує по лінії бойових дій за мізки українців. Вона розповідає про наші міста, наших людей, що залишилися там — на окупованих територіях. Цікаво було дізнатися, що напередодні 2014-го року було дуже складно віднайти книгарню у Луганську, щоб пропонувала українські книжки, цікаво було побачити той самий Донецьк очима Стуса через його власні вірші.
Дуже сподобалось читати про те, як відроджувалась українська національна думка і до яких хитрощів вдавалися люди, щоб зберегти її та передати наступному поколінню.
Інтерв’ю та тексти Забужко насичені багатьма змістами, переповнені влучними висловами про сьогодення, про людей та думки.
Я читала цю книжку маючи поруч телефон та блокнот, щоб занотовувати думки та книги, що радить авторка. Тепер ж маю змогу зануритись ще глибше у розвиток українського суспільства, відчути його, зрозуміти — я є часткою всього цього дивного процесу.
10 кроликів з 10-ти

















