Історія України від Діда Свирида, Книга Перша

Як ми з колегами були здивовані, що команда "Загорецька Людмила Степанівна" у "Лізі сміху" змогла бомбезно пошуткувати над Трипільським періодом нашої історії. Ця книга- другий випадок. Більш за все сподобалося, що молодий душею автор, взявся за справу не тільки з гумором ( подекуди- із сарказмом), а також із скептицизмом відносно письмових "свідоцтв". Тож під іншим кутом- наче очі без "рожевих" окулярів. Книга для тих, хто полюбляє історію та Україну. Цікаво буде читати другу , про інші часи, свідками яких ми були. Бо одне діло підозрювати Нестора під пильним оком цензорів, бажаючих прославлення хазяїв; інше- Дід Свирид Опанасович - про сучасність.

Добре, що я натрапив на цю книгу з цікавими ілюстраціями (а таке не часто можна знайти в україномовній літературі такої тематики). Якщо ви любите українські історичні книги, але втомилися від їх серйозного тону, то ця книга може стати вам у нагоді. Автор, що сховався під личиною ДІда Свирида, відомий перед усім своїми іронічними історичними та політичними статтями, досить грамотно перемішує гумор, реальні історичні факти і непогано так художньо прикрашає ті ж самі факти. Гадаю що сучасному школяру або студенту (в першу чергу, бо дорослі дядьки та тьоті скажуть що це якось не серйозно написано)) така подача історії може бути цікавою.

Просто несамовито всім рекомендую цю чудову книжку. Мабуть, якщо б такими були підручники в наших школах, то діти перетворювалися б не у кугутів, які «внєпалітіки» і слухають руський репчик, ностальгуючи з подачі московських пропагандистів за радянським минулим, якого вони щасливо оминули, а нормальними свідомими людьми. «Сарматські жінки також були ще ті дамочки. Порядна дівчина, наприклад не могла вийти заміж, якщо до весілля не вбила хоча б двох-трьох ворогів. ... Страшно собі навіть уявити наречену яка в білому платті та під фатою гасає по місту в пошуках колишніх бой-френдів...». Тут немає отого притаманного більшості підручників історії та літератури страждання і вічного поневолення країни. Міжусобиці, які виникали між князями та племенами розглядаються з об’єктивної точки зору, недоліки, притаманні тому чи іншому — не замовчуються. «Взагалі-то нам зараз важко навіть уявити всю міру зухвалості Володимира, який не вигадав нічого кращого, аніж просити собі за шосту жінку сестру наймогутнішої людини тодішнього світу. Але Володимир завжди ставив перед собою максимальні цілі й завжди вперто їх домагався. Коли Василеві II доповіли про отриману з Києва пропозицію, суворий імператор-аскет довго й знесилено сміявся на плечі у свого секретаря. Річ у тім, що на той час матримоніальні домагання європейських королів та конунгів уже давно остогидли і Василеві, і його сестрі. Вони змушені були навіть налагодити прямі поставки гарбузів у всі кінці Європи, бо свято дотримували настанов свого дідуся, Костянтина VII Багрянородного. Котрий суворо застерігав своїх нащадків від будь-яких шлюбів з іноземцями». Але не буду переповідати — насолоджуйтесь!