Свій час

Час мінливий і водночас непорушний, він може бути спільний для всіх, і для кожного — персональний. Роман «Свій час» Яни Дубинянської має кілька захопливих сюжетних ліній, дії його відбуваються у різних часових та просторових межах. Уважні поціновувачі літератури з задоволенням помітять у ньому цілком упізнаваних персонажів літературної тусовки, вгадають найулюбленішу книжкову подію країни і, звісно ж, старовинне і таємниче місто, що його охороняють кам’яні леви.

Жанры

Рейтинг LiveLib

3,8

14 оценок

5
29%
4
36%
3
21%
2
14%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 14Хотят прочитать 60

Рецензии

Kultmanyak12 апреля 2019 г.
Интриги со временем, или Фантастика, до которой я еще не дорос.. )
Увы и ах... Чешу в досаде темя,
Реально отвергая этот бред...
Не хочется своё мне тратить время
На "время" то, в котором кайфа нет...

Наверное к фантастике подобной
Я не дорос и это только плюс...
Я не люблю литературы модной
И никогда признаться не боюсь,

Что непонятен и неинтересен
Сюжет, в котором я ни в зуб ногой...
Пусть книга в тренде, но далёк от лести
Читательский инстинкт, суровый мой...

Возможно там в финале будет цаца,
Как обещают те, кто дочитал...
Но мне так неохота надрываться,
Чтоб этот самый пережить финал...

Потрачу время на другие книги...
На Дубинянской ставлю точку... Ша...
Увы и ах... Пусть с "временем" в интриги
Играет нынче не моя душа...
Ну, что я могу сказать по поводу данной книги??? Думаю, стих венчающий эту рецензию уже основательно показал мое мнение...
Роман молодой, несомненно талантливой писательницы Яны Дубинянской "Своё время" в 2017 году был в лонг-листе литературной премии «Новые Горизонты» и хоть не стал победителем, но тем не менее, был на устах у любителей фантастики... Вот и я услышал, вот и я заинтересовал, вот и начал читать, вот и я был в легком недоумении... Не дочитал... Устал от рваных сюжетных лоскутов, от непонимания происходящего, от отсутствия логики во всём, что я успел прочесть... Такое чувство, что в квартире у автора постоянный сквозняк, который сдувает листы с текстом, путает их, располагает как попало в плане хронологии, но автор смело берет этот ералаш и относит в печать... Я почти не понимал ни хрена о чём я читаю и что происходит... Были моменты просветления, но это было так редко, что я их не замечал...
Хотя в рецензиях от других читателей вижу восхищение и рекламу великолепной второй половины романа... Не буду оспаривать, но я не рискнул ждать... Если сразу меня не захватило действие и я как бы не проник в мир книги, а иду сбоку по тротуару от основного пути вдалеке, то я не желаю тратить своё время на чужое время...
И все таки я советую книгу к прочтению, так как я лично не могу быть судьей и палачом данного произведения...
Возможно я все таки просто не дорос еще до такой фантастики... )
Читать далее
38
618
Reader3373 апреля 2019 г.
Подарки от книжных
На данный момент - это лучшее произведение из подарочных.
Такая своеобразная смесь из фантастики и философии, с лёгкой примесью любовности, революционности, детективности, мистики, антиутопичности и реализма.
Книга, собственно, про время, как это не странно. У каждого есть личное, свое собственное, время, которое можно ускорять и замедлять. И это хорошо, и это часто помогает. Вот только, если жить только по своему времени, то можно упустить многое и не суметь обратно встроится в общее время.
Да и вообще, со временем шутки плохи и его легко сломать, нарушить и потерять. И его нельзя вернуть, как и убить. Но можно его лишиться, выпасть из хроноса, потеряться...
В общем, в первую очередь, книга призывает быть аккуратнее со временем и ценить его и, во-вторую, показывает что может быть если каждый будет жить по своему собственному времени или нарушать хронос как ему вздумается(спойлер - ничего хорошего)
Читать далее
16
243
kallisto_kyiv3 марта 2020 г.
Колись я перечитала багато книжок авторки, але російською. І зраділа, коли вийшла нова книжка в українському перекладі. Але руки до неї дійшли лише зараз. Читала в електронному вигляді.
Спочатку важко вчитатися. Кілька сюжетних ліній, все рване і непов'язане. Особливо важка для сприйняття лінія з майбутнього. Я прочитала десь на третину, тоді повернулася на початок і читала знову, так було легше. Основна ідея книжки - це її назва. У кожного свій час, і якщо дуже захотіти і знати як, то можна зробити, що він буде летіти стрілою, і все буде швидким, і події навколо будуть пролітати, як стовпи за вікном інтерсіті. А можна сповільнитися, і дні будуть безкінечними. А ще, як у фантастичній лінії з майбутнього, можна створити свою часову оболонку, і жити в ній ізольовано від усіх.
Одна сюжетна лінія - це літературний фестиваль у місті, легко впізнати і подію, і місто. Туди приїздять багато знаних письменників, і зокрема Андрій, який теж, як кажуть, має реального і відомого прототипа. Частина подій відбувається в цій реальності і в цьому місті. Письменники ходять на заходи фестивалю, читають, випивають, зустрічаються. Студент Богдан запав на молоду талановиту письменницю, і з нею його час полетів. Інша лінія - світ, вигаданий письменником Андрієм. Химерний світ, де в кожного свої стосунки з часом, де лише особиста ізоляція може зберегти і примножити найцінніше, що є в людини - її час.
Поки читаєш, фіксуєш, що часом роману не вистачає глибини і прописаності персонажів, і закінчується якось по-дурному, цей вибух - до чого він? Але коли після прочитання обдумуєш книгу, є про що подумати, обдумати сплетіння доль і збіги подій.
А ще зараз дуже дивно виглядає те, як герої книги стрибнули в літак і за кілька годин опинилися в Криму, за один день встигли і на літературному фестивалі побути, і в морі скупатися. Зараз це звучить як фантастика, я вже і забула, що Крим - він поряд, дуже близько.
Так що все-таки раджу прочитати любителям фантастики, літератури, Криму.
Читать далее
5
176

Все рецензии

Цитаты

Kultmanyak3 апреля 2019 г.
Банкеты и фуршеты в литературных кругах было принято презирать с особенной страстью, сравнимой лишь с тщательно скрываемой любовью к халяве...
5
196