Чим далі заглиблюєшся в історію, тим частіше потрапляєш на дослідження дуже вузьких і спеціальних тем. Починати з них, напевно, не варто, але на певному етапі переходу з оглядових масштабних досліджень на дрібні деталі не уникнути. 'В кругу сверстников' - саме така книжка про індивідуальні деталі великоï картини СРСР у вузькому розрізі - молоді шкільного, інститутського і призивного віків 20-х рр. Сам підхід - соціальна історія - ускладнює можливість робити узагальнення, бо базується на особистих історіях, документах окремих одиниць. Але навіть при такому масштабуванні деякі висновки напрошуються. Перший з них - показушність і декларативність більшості заяв перших років СРСР - від загальнодоступноï освіти до особливого характеру Красной Арміï, яка нібити стала повною протилежністю арміï царськоï. Відчувається, що 20-ті були роками величезного підйому низів, що повірили в обіцянку 'кто був ніким, той стане всім'. І поступового розуміння нездійсненості цих обіцянок. Освіта не стала загальнодоступною навіть для робітників і селян, які часто були вимушені оплачувати ïï прямо або опосередковано (через, наприклад, т.зв. 'самообложение') і, як наслідок, часто кидали навчання на півшляху. Масовість часто означала значне падіння якості - як у шкільній, так і вищій освіті. Всю ïï систему просякали несчисленні обмеження, ідеологічні перешкоди, різноманітні фаворитизми та несправедливості. Беззупинні масові чистки серед студентів і викладачів робили ніщивні удари як по можливостям отримати освіту, так і по наповненості самого поняття освіти. Армія, яку переважно селянство сприймало як можливість соціального ліфту, шанс отримати навички, більші. ніж давало середовище, вирватися з касти, натомість намагалася зробити з красноармійців майбутніх безплатних агітаторів комуністичного експерименту, роблячи у підготовці серйозний перекіс на політграмоту на шкоду будь-яким спеціальним знанням. Звісно, нова реальність не була однозначною. Комусь вона дійсно надала неможливі до цього шанси, але масштаби змін були на порядки меньші, ніж прийнято вважати, виходячі з радянськоï пропагандистськоï картинки. А головне, перше десятиліття не народило ніякого особливого покоління нових радянських людей (як цим завжди хизувалася радянська влада), скоріше, покоління конформістів, які вимушені були прийняти нові правила гри, залишившися, по суті, в межах своєï селянськоï або дрібнобуржуазноï психологіï, вірувань і світогляду. Головний висновок з книжки - навіть у перші роки СРСР ідеалізм побудови нового світу не був панівним явищем. Про подальші роки годі й казати. Решта - це безліч деталей побуту, сподівань і розчарувань молодих людей майже сто років тому.
12 понравилось
