Я загубив свій ключ: я голочку соснову назвав своїм ключем - і загубив чомусь, і чомусь не знайду, й, відшукуючи, знову знаходжу не його - і до дверей тулюсь.
Я всі ці довгі дні ключа свого шукаю, - я загубив свій ключ? я мав його чи ні? який він? і чому так пахне він мені, як голочку сосни у пальцях розтираю...
Насправді, я обожнюю серію "Українська Поетична Антологія" (ще й назва така патріотична — УПА). Вона не лише дуже якісно зроблена та прекрасно оформлена, але й видає талановитих поетів, чиї вірші надзвичайно приємно читати. Першою моєю збіркою з цієї серії були "Триста поезій" Ліни Костенко, а згодом я вирішила познайомитися з поезією засновника видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" Івана Малковича. Та й Шевченківська премія, знаєте, не пустий звук!
У його віршах безмежна кількість ліричності та ніжності, філософії, роздумів про життя. Ще мені дуже сподобалося його розуміння дитинства, душі дітлахів. Ця поезі ніби огортає турботою. І я щаслива, що тримала в руках цю збірочку.
10 понравилось
