
Мандрівка довжиною в тисячі кілометрів.
Навколишній світ великий, і довкола нас є безліч цікавих і таємничих місць. І одного буденного дня, українець Максим Кідрук поїхати в одне із таких місць, це остів Пасхи з таємничими головами який знаходиться за десятками тисячами кілометрами від України, і після повернення на батьківщину Макс вирішив написати книгу "Подорож на Пуп Землі".
Ця книга з перших сторінок тебе захоплює, вона наповнена цікавими пригодами і як завжди відмінним гумором.В цій книзі ви пройдетесь с Максимом і його шведьским другом, Південною Америкою від Кіто, через усю Перу аж до Сантьяго, і перелатами достанетесь до самотнього острова Пасхи і дізнаєтесь його таємниці.
Пейзаж - це не тільки опис природи в якому об'єктом зображення є природа. У художній літературі тема природи тісно переплітається з самобутністю людини, народні особливості, традиції та культура тих рідних місць, властивих йому. І письменнику вдалось відобразити це сповна, що аж навіть після прочитання деяких моментів в книзі я біг до комп'ютера, шукав і читав статті, дивився фото і більше дізнавався про місця які описуються в книзі, бо через розповідь Максима, справді було цікаво і хотілось більше дізнатися і оповнити в голові всі місця і історичні пам'ятки, і в деякі моменти так і хотілось все кинути і віддатися подорожі.
Здається все ж так круто, але чому оцінка не десять, а тільки вісім, зараз поясню. В книзі на мою думку, є дві проблеми. По-перше, вам це речення нічого не нагадує "Чудовий гумор, напружений сюжет, колоритні образи «навіжених» друзяк Макса і Тьоміка розвіють зимову нудьгу та відправляються до далекої Мексики." Так це опис книги "Навіжені в Мексиці" від того же автора. А тепер повернемося до "Подорож на Пуп Землі", гумор присутній, напружений сюжет, є, колоритні образі... я думаю ви зрозуміли до чого я клоню. Перед тим як прочитати цю книгу, я був прочитав навіжених, і читаючи цю книгу мене не полишала думка що це є навіжені, і все це мені здавалося якимось сюрреалістичним. І тому мені важкувато уявити що в цій книзі відбулося все насправді і чи не має в цій книзі трохи домислів від Макса.
А друга проблема, це вже сам автор книги і його нечемна поведінка. В одному з розділів він написав що люди всі хочуть доторкнутися до скам'янілостей, але вони не розуміють що цим вони тільки руйнують ці голови. Але Макс, в деякі моменти ще гірше чудив, то був вкрав череп скелета, а в іншому розділі він поліз в вежу, хоча туди було заборонено. Інших повчає, а сам себе веде не належно.
Та все одно мені книга сподобалась не дивлячись на мінуси, і я рекомендую всім хто хоче зануритися в незвичайні, захоплюючі, непередбачувані пригоди і хочь в уяві проїхатися Південною Америкою та побувати на цьому неймовірному острові.





































