Подорож на Пуп Землі

Чи не кожний хлопчик у дитинстві мріяв стати мандрівником… Але щоб здійснити цю мрію в дорослому житті, треба багато рішучості й трохи авантюризму. Двоє друзів вирушають у мандрівку країною давніх інків, долаючи справжні небезпеки і втрапляючи у веселі пригоди, щоб дістатися до острова Пасхи — маленького шматка суходолу посеред Тихого океану, Пупа Землі, який упродовж тисячоліть охороняють кам’яні велетні моаї і який дуже нагадує людство в мініатюрі…

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,4

43 оценки

5
49%
4
47%
3
5%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 53Хотят прочитать 24

Рецензии

DafnaRinger8 августа 2017 г.
Як авантюра перетворюється на Експедицію...
Уперше в житті я опинився в ситуації, коли хтось підбиває мене на авантюру, а я вагаюся. Зазвичай усе відбувається якраз навпаки.©
Кідрук подумав, що нічого погано не станеться, якщо він назве свою маленьку авантюру (нічогенька така "маленька" подорож, яка складається з трьох країн й одного острова) Експедицією. Кажуть, що як корабель називеш, так він і попливе. Думав про подорож, як про авантюру, ото справжнісінька авантюра й вийшла, всілякі "експедиційні титули" виявилися марними.
Сама того не знаючи, я почала читати травелоги Макса в правильному порядку. Тож після «Мексиканських хронік» настала черга «Подорожі на Пуп Землі», в якій автор зі своїм другом Яном Фідлером замахнувся на нічогеньку таку мандрівку Південною Америкою: з Еквадора через Перу та Чилі до кінцевого пункту призначення таємничого й на сьогодні острова Пасха...
У другій історії ти вже наче знаєш, чого чекати: обов'язковими компонентами будуть подробиці з історії та сучасного життя корінного населення відвіданих країн, відвідини цікавих місць навніх індійців, величезна кількість епічних ситуацій та іскрометний авторський гумор. Але тим не менш, не можна сказати, що «Подорож на Пуп Землі» ідентична «Мексиканським хронікам»: тут своя атмосфера. Ця книга має більший повчальний пласт, ніж «Хроніки».
Всю книгу я сміялася ледь не до сліз через ситуації одна кумедніше іншої, приправлені особливім вмінням Кідрука розказувати про них. Це ж визначальна риса українців — ми вміємо сміятися над собою. А додайте до того ще впертість... Від того, що в Максі ("от же невгамовний гоблін") ми всі хоч трошки впізнаємо себе, читати ще цікатаємниці.Але разом з тим, читаючи цей травелог, ми дізнаємося купу цікавої інформації про географію та особливості відвіданих країн, звичаї та побут місцевого населення, а ще зазираємо в історію та разом з автором намагаємося дійти до суті, вибудовуємо цікаві теорії, висуваємо припущення...і хто зна, можливо, вони є вірними. Ну й що, як ми ніколи їх не доведемо?) А можливо, комусь історія про острів Пасхи дасть ціль у житті розгадати його таємниці.
А от кінцівка твору (от та сама повчальна частина, прямо як у байці) змусила сльози з'явитися на очах. Скільки разів і скільки людей повинні сказати про очевидне, щоб людство задумалося і припинило знищувати себе?.. Ми так мало задумуємося про наслідки своїх вчинків, коли вони не надто очевидні. І продовжуємо руйнувати все, чим нас щедро наділила природа...
Але "проблема в тому, що нам нікуди летіти...".
В контексті цієї думки мені не могли не згадатися слова Сьюзен Коллінз в «Голодні ігри: Переспівниця»: «По правде говоря, наши предки столько дров наломали, что дальше некуда. Посмотрите только, с чем они нас оставили — войны, разоренная планета. Похоже, им было наплевать, как будут жить люди после них».
От такі контрастні думки й емоції викликала у мене «Подорож на Пуп Землі». Однозначно рекомендую прочитати
Читать далее
4
189
AxeWound17 ноября 2018 г.
Мандрівка довжиною в тисячі кілометрів.
Навколишній світ великий, і довкола нас є безліч цікавих і таємничих місць. І одного буденного дня, українець Максим Кідрук поїхати в одне із таких місць, це остів Пасхи з таємничими головами який знаходиться за десятками тисячами кілометрами від України, і після повернення на батьківщину Макс вирішив написати книгу "Подорож на Пуп Землі".
Ця книга з перших сторінок тебе захоплює, вона наповнена цікавими пригодами і як завжди відмінним гумором.В цій книзі ви пройдетесь с Максимом і його шведьским другом, Південною Америкою від Кіто, через усю Перу аж до Сантьяго, і перелатами достанетесь до самотнього острова Пасхи і дізнаєтесь його таємниці.
Пейзаж - це не тільки опис природи в якому об'єктом зображення є природа. У художній літературі тема природи тісно переплітається з самобутністю людини, народні особливості, традиції та культура тих рідних місць, властивих йому. І письменнику вдалось відобразити це сповна, що аж навіть після прочитання деяких моментів в книзі я біг до комп'ютера, шукав і читав статті, дивився фото і більше дізнавався про місця які описуються в книзі, бо через розповідь Максима, справді було цікаво і хотілось більше дізнатися і оповнити в голові всі місця і історичні пам'ятки, і в деякі моменти так і хотілось все кинути і віддатися подорожі.
Здається все ж так круто, але чому оцінка не десять, а тільки вісім, зараз поясню. В книзі на мою думку, є дві проблеми.
По-перше, вам це речення нічого не нагадує "Чудовий гумор, напружений сюжет, колоритні образи «навіжених» друзяк Макса і Тьоміка розвіють зимову нудьгу та відправляються до далекої Мексики." Так це опис книги "Навіжені в Мексиці" від того же автора.
А тепер повернемося до "Подорож на Пуп Землі", гумор присутній, напружений сюжет, є, колоритні образі... я думаю ви зрозуміли до чого я клоню. Перед тим як прочитати цю книгу, я був прочитав навіжених, і читаючи цю книгу мене не полишала думка що це є навіжені, і все це мені здавалося якимось сюрреалістичним. І тому мені важкувато уявити що в цій книзі відбулося все насправді і чи не має в цій книзі трохи домислів від Макса.
А друга проблема, це вже сам автор книги і його нечемна поведінка.
В одному з розділів він написав що люди всі хочуть доторкнутися до скам'янілостей, але вони не розуміють що цим вони тільки руйнують ці голови. Але Макс, в деякі моменти ще гірше чудив, то був вкрав череп скелета, а в іншому розділі він поліз в вежу, хоча туди було заборонено. Інших повчає, а сам себе веде не належно.
Та все одно мені книга сподобалась не дивлячись на мінуси, і я рекомендую всім хто хоче зануритися в незвичайні, захоплюючі, непередбачувані пригоди і хочь в уяві проїхатися Південною Америкою та побувати на цьому неймовірному острові.
Читать далее
3
332
lika298 февраля 2025 г.
"Подорож на Пуп Землi" Макс Кiдрук
Книгу брала в руки не ожидая от неё ничего особенного. Так, хотелось чего-то новенького и чтение о приключениях двух студентов казалось хорошей идеей. Неожиданно, но книга затянула меня в свое повествование с головой. Читалось, так, что я не слышала происходящего вокруг меня целиком и полностью отдаваясь приключениям. Такого в моей долгой читательской карьере не было уже давно))
Роман написан в лёгком стиле и напоминает авантюрные приключения. Много юмора, забавных казусов. Интересно и не сухо подано множество исторических фактов. Ну и безумно увлекательно было читать о путешествиях, почти автостопом, по пустыням к главной цели - острову Пасхи.
Древние капища, покорение горных вершин, купание в гейзере, спуск в жерло потухшего вулкана, горные страйки и смертоносная пустыня - вот небольшой перечень приключений автора)) Все они написаны красивым языком и приправлены долей юмора))) Неожиданно, но это первая книга автора которая безоговорочно мне понравилась. Понравилась настолько, что я пошла и купила бумажный экземпляр со всеми приключениями автора)))
Читать далее
2
31