СУчасна Дитяча УКРаїнська ЛІТература
WiktoriaLiashchenko
- 91 книга
Это бета-версия LiveLib. Сейчас доступна часть функций, остальные из основной версии будут добавляться постепенно.

Ваша оценка
Ваша оценка
Жила-була собі Царівна, яка стала результатом перших спроб маленької дівчинки Лізи у вирізанні з паперу. Так і вийшло, що Царівна була трохи незграбною, з ріденьким волоссям і носиком-бараболькою. Але для дівчинки це все не мало значення. Вона любила її такою, якою вона є.
Згодом, навички вирізання та клеєння у дівчинки покращились. Так у Паперової Царівни з'явилися дві "красиві" сестри, яким конче треба було "підлаштувати" Царівну під себе. Та чи вдалося їм це?
У мене в житті було декілька таких "подружок", які намагалися переробити мене під себе. Це були непрості стосунки, сповнені самоаналізу та висновків щодо себе і щодо людей, якими себе оточуєш. Саме тому мені здається, дівчатам особливо важливі такого роду книжки. Такі історії з раннього віку навчають зберігати свою особистість, не підлаштовуючись під ту модель, яку нав'язують оточуючі, і слухати свого серця.
Окремо хотіла відзначити оформлення. Поєднання дійсно вирізаних елементів і ляльок із фантазією ілюстраторки Світлани Балух створює незвично-фантастичне враження. Чудовий тандем, який дуже влучно перегукується з текстом!
Рекомендую!

Багато дівчаток мого покоління (а це ті, чиє дитинство припало на 1980ті чи початок 1990х) пам'ятють цю гру: треба вирізати з паперу силует дівчинки, розмалювати його, а потім до нього придумати, намалювати й вирізати багато різних одежинок. Вийде така собі паперова лялька. Можна з цупкого аркушу картону зробити для неї ще дім, друзів... Потім з'явилися вже готові такі книжки-саморобки, де не треба було нічого малювати - тільки виріж і грайся.
Ця книжка має дві оповіді - казку й обрамлення до неї.
Історія перша.
Жила собі дівчинка Ліза, яка теж любила паперові ляльки. Спершу вона вирізала Царівну - товстеньку, кумедну, незгарбну. Потім збудувала для неї палац. Потім зробила ще двох ляльок. І ще. Навіть паперових псів і котів для своїх паперових принцес.
А потім дівчинка виросла й забула про свої забавки, які продовжували жити своїх таємним казковим життям.
Історія друга.
Жила собі на світі Царівна. Була вона повненька й трохи незрабна. (Бо такою її вже створили.) Не вміла танцювати вальс. Не любила позувати для портретів. І ще не любила бали, натовпи та незваних гостей.
І мала вона двох сестер - струнких, балакучих, вродливих... і страшенно вредних. Така собі алюзія до "Папелюшки", але тут всі героїні - від початку принцеси. І в героїні немає бажання їхати на бал, а всі думки про те, як втекти з балу.
А ще паперова Царівна мала мрію. Й одного дня наважилася її здійснити.
Мудра й динамічна історія, написана в жанрі терапевтичної казки. Вона на казкових прикладах вчить дитину бути собою, не таким, як інші, показує, як відстоювати свою гідність, мріяти й бути наполегливим на шляху до своєї мрії.
Для самостійного читання читачів 7+ або ж для читання з батьками.










Это бета-версия LiveLib. Сейчас доступна часть функций, остальные из основной версии будут добавляться постепенно.

Ваша оценка
Ваша оценка
Жила-була собі Царівна, яка стала результатом перших спроб маленької дівчинки Лізи у вирізанні з паперу. Так і вийшло, що Царівна була трохи незграбною, з ріденьким волоссям і носиком-бараболькою. Але для дівчинки це все не мало значення. Вона любила її такою, якою вона є.
Згодом, навички вирізання та клеєння у дівчинки покращились. Так у Паперової Царівни з'явилися дві "красиві" сестри, яким конче треба було "підлаштувати" Царівну під себе. Та чи вдалося їм це?
У мене в житті було декілька таких "подружок", які намагалися переробити мене під себе. Це були непрості стосунки, сповнені самоаналізу та висновків щодо себе і щодо людей, якими себе оточуєш. Саме тому мені здається, дівчатам особливо важливі такого роду книжки. Такі історії з раннього віку навчають зберігати свою особистість, не підлаштовуючись під ту модель, яку нав'язують оточуючі, і слухати свого серця.
Окремо хотіла відзначити оформлення. Поєднання дійсно вирізаних елементів і ляльок із фантазією ілюстраторки Світлани Балух створює незвично-фантастичне враження. Чудовий тандем, який дуже влучно перегукується з текстом!
Рекомендую!

Багато дівчаток мого покоління (а це ті, чиє дитинство припало на 1980ті чи початок 1990х) пам'ятють цю гру: треба вирізати з паперу силует дівчинки, розмалювати його, а потім до нього придумати, намалювати й вирізати багато різних одежинок. Вийде така собі паперова лялька. Можна з цупкого аркушу картону зробити для неї ще дім, друзів... Потім з'явилися вже готові такі книжки-саморобки, де не треба було нічого малювати - тільки виріж і грайся.
Ця книжка має дві оповіді - казку й обрамлення до неї.
Історія перша.
Жила собі дівчинка Ліза, яка теж любила паперові ляльки. Спершу вона вирізала Царівну - товстеньку, кумедну, незгарбну. Потім збудувала для неї палац. Потім зробила ще двох ляльок. І ще. Навіть паперових псів і котів для своїх паперових принцес.
А потім дівчинка виросла й забула про свої забавки, які продовжували жити своїх таємним казковим життям.
Історія друга.
Жила собі на світі Царівна. Була вона повненька й трохи незрабна. (Бо такою її вже створили.) Не вміла танцювати вальс. Не любила позувати для портретів. І ще не любила бали, натовпи та незваних гостей.
І мала вона двох сестер - струнких, балакучих, вродливих... і страшенно вредних. Така собі алюзія до "Папелюшки", але тут всі героїні - від початку принцеси. І в героїні немає бажання їхати на бал, а всі думки про те, як втекти з балу.
А ще паперова Царівна мала мрію. Й одного дня наважилася її здійснити.
Мудра й динамічна історія, написана в жанрі терапевтичної казки. Вона на казкових прикладах вчить дитину бути собою, не таким, як інші, показує, як відстоювати свою гідність, мріяти й бути наполегливим на шляху до своєї мрії.
Для самостійного читання читачів 7+ або ж для читання з батьками.









