Про дівчинку-бабусю й бабусю-дівчинку
Ах яка книжка! Одна з тих, які хочеш прочитати з самого дитинства... і коли вона нарешті потрапляє до рук, скільки б років тобі не було, знову потрапляєш у дитинство. Я, звісно ж, не об'єктивна. Але для мене ця робота дуету Андрухович+Прохасько - в саме яблучко. Можливо тому, що в мене колись була власна "ручна" курка. А можливо, мені пощастило зустрічати в дитинстві отаких бабусь, що ставали для мене подругами. Чудова історія-перевертання - про дівчинку Орисю, що мусить бути дорослішою за свої роки... Про бабусю, що не соромитися бути трохи дитинною і боятися темного лісу. І про їхню зустріч, що переростає в дружбу. Чомусь згадалася "Мій дідусь був черешнею" - вона теж про дружбу старого й малого. Але історія, яку розповідає Софія Андрухович, світліша, добріша... Хоча й тут є самотня дитина, чиї батьки не змогли знайти спільної мови. Окремо слід сказати про ілюстрації-колажі - це несподіваний крок. І дуже вдалий експеремент. Можливо, він багатьох надихне зробитивласну книжку - взявши за основу родинний фотоальбом і родинні історії. Для читачів 9+ і їхніх батьків. Читати всім, хто скучив за бабусею...
7 понравилось
