
Детектив українською
Noel-13
- 449 книг

Ваша оценка
Ваша оценка
Людина завжди прагне дошукатися правди, але коли знаходить її, часто домішує до неї зручні для себе деталі. Так, певне декорування інформації завжди має місце. А чи існує правда в чистому вигляді?
Певно, що ні. Якщо сприймати правду у значенні «справедливість», то тут справи ще гірші. Адже всезагальної справедливості «для всіх і кожного» просто не існує. І сюжет цієї невеличкої повісті тому доказ.
Перуанський прозаїк, лауреат Нобелівської премії з літератури 2010 року, Маріо Варгас Льйоса у своїх творах завжди немов загравав з політикою і владою. Часто у його текстах піддавались остракізму військові. І не дивно, адже письменник ніколи не був байдужим до становища своєї країни і вважав себе уповноваженим «рупором» правди. Кому, як не інтелектуалові, належить відстоювати головні чесноти суспільства. Несправедливість, зловживання владою, бюрократія і безкарність чиновників присутні майже в кожному тексті Льйоси.
«Хто вбив Паломіно Молеро?» — сповнена драматизму детективна повість, що була написана через обурення Маріо Варгас Льйоси випадком, який мав місце на військово-повітряній базі у Таларі. Сталося вбивство молодого льотчика, але злочин довго замовчувався (і керівництвом, і пресою) й винуватці так і не були покарані. Схоже, спрацювала горезвісна «кругова порука». Як тут міг змовчати письменник?
Майже стовідсотково віддзеркалюючи реальні обставини, письменник являє світу історію ні в чому невинного молодого льотчика Паломіно Молеро, котрого знаходять по-звірячому вбитим і оскопленим поблизу бази військово-повітряних сил. До справи беруться досвідчені поліцейські — лейтенант Сильва і його підлеглий Літума. До речі, з Літумою ми зустрічаємось не вперше. Цей персонаж часто з’являється у текстах Льйоси («Літума в Андах», «Зелений Дім»). Так от, саме цьому дуетові випало розворушити справжній вулик з безкарних злочинів серед військових високопосадовців.
З самісінького початку слідчі стикаються з опором з боку так званих «тузів».
Їм заважають докопатися до правди. Одразу ж зрозуміло, що до обставин смерті причетні люди у формі й вони будуть опиратися до самісінького кінця. І, навіть, якщо вину буде доведено, простий люд не йме віри в чесність суддів.
При тому, простий народ, який уособлює собою дон Херонімо, підозрює у змові з «тузами» навіть поліцію. Хоча лейтенант Сильва й Літума частенько можуть дозволити собі перехилити чарку у товаристві дона Херонімо й інших завсідників таверни доньї Адріани, коли справа стосується виключно робочих моментів вони не залишаються поза підозрою у хабарництві і змові. Посиденьки посиденьками, але вони все ж таки «чортові фараони» для решти.
Отже, розповсюджена думка про «честь мундира» знаходить своє практичне підтвердження, за словами відвідувачів харчівні. Але найвражаючим є те, що дізнавшись правду про мотиви і обставини вбивства Паломіно Молеро, перуанці не вірять «правді», вони доточують до неї якісь безглузді деталі, декорують її, повністю викривлюють. Здається, вся детективна праця двох слідчих просто зійшла нанівець, знецінилась, хоча й не залишилась непомітною для поліційного керівництва. І воно своєрідно відмічає їх трудові звершення.
Схоже, лейтенант Сильва й Літума розворушили не тільки військовий, а й поліційний вулики. Лише смикни за один кінець бюрократичної мотузки — зачепить усіх, бо пов’язані один з одним влада і гроші. Й Маріо Варгас Льйоса не втомлюється нам про це розповідати, а ми, маючи наочні приклади у нашому сьогоденні, легко й з розумінням справи сприймаємо його тексти, тим більше в такому хорошому перекладі.

Маріо Варга Льйоса - володар Нобелівської премії з літератури 2010 року "за зображення структури влади і яскраві картини людського супротиву, повстання і поразки". Книга "Хто вбив Паломіно Молеро" якраз виступає хорошим прикладом тієї літератури, за якою автор і отримав Нобеля.
Трапляється вбивство. Та ще і не просте, а досить криваве, збочене -молодого хлопця Паломіно знаходять по звірячому вбитим. За розслідування беруться 2 полісмени, та чи восторжествує правда, коли до неї докопаються? Чи ж один закон для всіх? І чи не зробить людська молва сама собі медвежачу послугу?
Книга досить маленька обсягом, в ній абсолютно не розкриваються характери головних героїв, але це скоріше для того, щоб ще раз нагадати, що в добре налагодженій системі особистості ролі не грають. Вони виступають просто знаряддям і будуть списані, якщо перестануть задовольняти систему і відповідати її вимогам.
Паломіно помирають щодня. Зазвичай їх просто не помічають.

Коротка, але напружена детективна історія, що вийшла з-під пера Нобелівського лауреата, перуанця Маріо Варґаса Льйоси.
Книга «Хто вбив Паломіно Молеро?» дуже яскраво віддзеркалює гостру соціальну напругу, яка виникає тоді, коли суспільство поділене на нерівні «касти» – бідняків і багатіїв, безправних простолюдинів і можновладних чиновників, і т. д. Останніх Льйоса називає «тузами», які все одно в будь-яких обставинах вийдуть сухими із води…
Надзвичайно жорстоке вбивство молодого хлопця Паломіно Молеро ставить на вуха всю округу. Двоє добросовісних поліцейських беруться хай там що розплутати цю складну справу. Хоча й розуміють, що якщо за злочином дійсно стоять «тузи», зробити це буде ой, як нелегко!
Перешкоди одна за одною з'являються на шляху в слідства. Втім, як виявилось, у цій моторошній історії не останню роль зіграло також і кохання (куди ж без нього?)
Але саме любовна лінія мені видалась розкритою не до кінця. Дуже багато запитань вона все ж залишила без відповіді.
Загалом книжка безперечно варта уваги, та ще й читається на одному подиху. Нобеля дали недаремно!

Запомни на будущее, друг мой Литума: простых вещей на свете не бывает. Иногда кажется: вот она истина, истинней не бывает, а покрути ее так и эдак, рассмотри вблизи – и дай бог, чтобы от нее хоть половина осталась.

Есть такое английское слово «delusions». По-испански это понятие никак не передашь. «Delusions» – это одновременно и фантазия, и иллюзия, и заблуждение, и обман. Иллюзия, которая кончается обманом. Фантазия, которая оборачивается надувательством.

Однажды он спросил его: «Тут же темно, чего вы очки свои не снимете?». А тот ему ответил: «Чтобы по глазам ничего нельзя было прочесть».












Другие издания

