Хто вбив Паломіно Молеро?

Дія повісті «Хто вбив Паломіно Молеро?» охоплює лише дев’ятнадцять днів, короткий проміжок часу від скоєння злочину до його розкриття. А водночас — кримінальний сюжет, напружена атмосфера, в якій, одначе, не бракує гумору і ліричних моментів, що дозволяють авторові дослідити хиби суспільства, де стає можливим жорстоке вбивство.

Рейтинг LiveLib

3,8

39 оценок

5
21%
4
49%
3
28%
2
3%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 43Хотят прочитать 10

Рецензии

SaganFra8 июля 2017 г.
Людина завжди прагне дошукатися правди, але коли знаходить її, часто домішує до неї зручні для себе деталі. Так, певне декорування інформації завжди має місце. А чи існує правда в чистому вигляді?
Певно, що ні. Якщо сприймати правду у значенні «справедливість», то тут справи ще гірші. Адже всезагальної справедливості «для всіх і кожного» просто не існує. І сюжет цієї невеличкої повісті тому доказ.
Перуанський прозаїк, лауреат Нобелівської премії з літератури 2010 року, Маріо Варгас Льйоса у своїх творах завжди немов загравав з політикою і владою. Часто у його текстах піддавались остракізму військові. І не дивно, адже письменник ніколи не був байдужим до становища своєї країни і вважав себе уповноваженим «рупором» правди. Кому, як не інтелектуалові, належить відстоювати головні чесноти суспільства. Несправедливість, зловживання владою, бюрократія і безкарність чиновників присутні майже в кожному тексті Льйоси.
«Хто вбив Паломіно Молеро?» — сповнена драматизму детективна повість, що була написана через обурення Маріо Варгас Льйоси випадком, який мав місце на військово-повітряній базі у Таларі. Сталося вбивство молодого льотчика, але злочин довго замовчувався (і керівництвом, і пресою) й винуватці так і не були покарані. Схоже, спрацювала горезвісна «кругова порука». Як тут міг змовчати письменник?
Майже стовідсотково віддзеркалюючи реальні обставини, письменник являє світу історію ні в чому невинного молодого льотчика Паломіно Молеро, котрого знаходять по-звірячому вбитим і оскопленим поблизу бази військово-повітряних сил. До справи беруться досвідчені поліцейські — лейтенант Сильва і його підлеглий Літума. До речі, з Літумою ми зустрічаємось не вперше. Цей персонаж часто з’являється у текстах Льйоси («Літума в Андах», «Зелений Дім»). Так от, саме цьому дуетові випало розворушити справжній вулик з безкарних злочинів серед військових високопосадовців.
З самісінького початку слідчі стикаються з опором з боку так званих «тузів».
Їм заважають докопатися до правди. Одразу ж зрозуміло, що до обставин смерті причетні люди у формі й вони будуть опиратися до самісінького кінця. І, навіть, якщо вину буде доведено, простий люд не йме віри в чесність суддів.

— Його судитимуть по закону, — неохоче відповів лейтенант Сильва. — Тобто військовий трибунал.
— Але ж вони хоч покарають його? — не відступався дон Херонімо.
При тому, простий народ, який уособлює собою дон Херонімо, підозрює у змові з «тузами» навіть поліцію. Хоча лейтенант Сильва й Літума частенько можуть дозволити собі перехилити чарку у товаристві дона Херонімо й інших завсідників таверни доньї Адріани, коли справа стосується виключно робочих моментів вони не залишаються поза підозрою у хабарництві і змові. Посиденьки посиденьками, але вони все ж таки «чортові фараони» для решти.

— Тільки нам, біднякам, скрізь дістається, — зітхнув дон Херонімо. — А великим тузам хоч би що. Адже так, лейтенанте?
Отже, розповсюджена думка про «честь мундира» знаходить своє практичне підтвердження, за словами відвідувачів харчівні. Але найвражаючим є те, що дізнавшись правду про мотиви і обставини вбивства Паломіно Молеро, перуанці не вірять «правді», вони доточують до неї якісь безглузді деталі, декорують її, повністю викривлюють. Здається, вся детективна праця двох слідчих просто зійшла нанівець, знецінилась, хоча й не залишилась непомітною для поліційного керівництва. І воно своєрідно відмічає їх трудові звершення.

— От бачиш, дурнику, — лагідно дорікнув начальник. — А ти ж так прагнув розкрити таємницю Паломіно Молеро. Що ж, ми її розкрили. І що маємо? Тебе засилають у гори, подалі від спеки і твоїх приятелів. А мене, певно, запроторять у ще глухіший закутень. Ось така дяка за сумлінну працю в цій поліції, куди ти мав дурість устряти. Як тобі там буде, Літумо?
Схоже, лейтенант Сильва й Літума розворушили не тільки військовий, а й поліційний вулики. Лише смикни за один кінець бюрократичної мотузки — зачепить усіх, бо пов’язані один з одним влада і гроші. Й Маріо Варгас Льйоса не втомлюється нам про це розповідати, а ми, маючи наочні приклади у нашому сьогоденні, легко й з розумінням справи сприймаємо його тексти, тим більше в такому хорошому перекладі.
Читать далее
22
431
Ardoss14 апреля 2019 г.
так багато Паломіно
Маріо Варга Льйоса - володар Нобелівської премії з літератури 2010 року "за зображення структури влади і яскраві картини людського супротиву, повстання і поразки". Книга "Хто вбив Паломіно Молеро" якраз виступає хорошим прикладом тієї літератури, за якою автор і отримав Нобеля.
Трапляється вбивство. Та ще і не просте, а досить криваве, збочене -молодого хлопця Паломіно знаходять по звірячому вбитим. За розслідування беруться 2 полісмени, та чи восторжествує правда, коли до неї докопаються? Чи ж один закон для всіх? І чи не зробить людська молва сама собі медвежачу послугу?
Книга досить маленька обсягом, в ній абсолютно не розкриваються характери головних героїв, але це скоріше для того, щоб ще раз нагадати, що в добре налагодженій системі особистості ролі не грають. Вони виступають просто знаряддям і будуть списані, якщо перестануть задовольняти систему і відповідати її вимогам.

"Я вірю йому. Та і як не вірити, адже він - це він."
Паломіно помирають щодня. Зазвичай їх просто не помічають.
Читать далее
7
300
Plonochka26 декабря 2018 г.
Коротка, але напружена детективна історія, що вийшла з-під пера Нобелівського лауреата, перуанця Маріо Варґаса Льйоси.
Книга «Хто вбив Паломіно Молеро?» дуже яскраво віддзеркалює гостру соціальну напругу, яка виникає тоді, коли суспільство поділене на нерівні «касти» – бідняків і багатіїв, безправних простолюдинів і можновладних чиновників, і т. д. Останніх Льйоса називає «тузами», які все одно в будь-яких обставинах вийдуть сухими із води…
Надзвичайно жорстоке вбивство молодого хлопця Паломіно Молеро ставить на вуха всю округу. Двоє добросовісних поліцейських беруться хай там що розплутати цю складну справу. Хоча й розуміють, що якщо за злочином дійсно стоять «тузи», зробити це буде ой, як нелегко!
Перешкоди одна за одною з'являються на шляху в слідства. Втім, як виявилось, у цій моторошній історії не останню роль зіграло також і кохання (куди ж без нього?)
Але саме любовна лінія мені видалась розкритою не до кінця. Дуже багато запитань вона все ж залишила без відповіді.
Загалом книжка безперечно варта уваги, та ще й читається на одному подиху. Нобеля дали недаремно!
Читать далее
6
304

Все рецензии

Цитаты

skeetekk4 мая 2020 г.
Запомни на будущее, друг мой Литума: простых вещей на свете не бывает. Иногда кажется: вот она истина, истинней не бывает, а покрути ее так и эдак, рассмотри вблизи – и дай бог, чтобы от нее хоть половина осталась.
9
297
skeetekk4 мая 2020 г.
Есть такое английское слово «delusions». По-испански это понятие никак не передашь. «Delusions» – это одновременно и фантазия, и иллюзия, и заблуждение, и обман. Иллюзия, которая кончается обманом. Фантазия, которая оборачивается надувательством.
8
233
skeetekk4 мая 2020 г.
Однажды он спросил его: «Тут же темно, чего вы очки свои не снимете?». А тот ему ответил: «Чтобы по глазам ничего нельзя было прочесть».
8
164