Шкільна програма з української літератури
Galarina
- 269 книг

Ваша оценка
Ваша оценка
На протязі березня і квітня 1861 року всі органи російської преси вмістили некрологи Тараса Шевченка. Але з усього, що тоді було писано про нашого поета, безперечно найкращою була прониклива оцінка його діяльности, яку дав замовчуваний тепер росіянами видатний російський критик Аполон Григор’єв:
«Щодо краси і сили поезії багато хто ставлять Шевченка врівень із Пушкіном і з Міцкєвічем. Ми підемо далі: у Шевченка сяє та гола краса поезії народньої, якої у Пушкінаі у Міцкєвіча лише іскорки блищать.Натура Шевченка світліша, простіша і щиріша від натури Гоголя, великого поета України, що поставив себе в фальшиве становище -— бути поетом цілком чужого йому побуту російського.Шевченко останній кобзар і перший великий поет нової великої літератури».
Ця оцінка була значно глибша, ніж та, що її дали “ліві” критики Чернишевський і Добролюбов, для яких українська література будь-що-будь залишалася регіональною літературою, а Шевченко ж іще в 1847 році сказав: «А на москалів не вважайте: у них народ і слово, і у нас народ і слово», бо для нього українська національна культура була явищем цілком самоцінним і відрубним.