Damit du dich im Viertel nicht verirrst

Jean Daragane lebt zurückgezogen in seiner Pariser Wohnung, als ein Fremder ihn wegen seines verlorenen Adressbuchs kontaktiert. Vergessene Namen und lang vergangene Erlebnisse drängen zurück in das Bewusstsein des Schriftstellers. Besonders stark ist die Erinnerung an Annie Astrand. Bei ihr hatte Jean in seiner Kindheit ein Zuhause gefunden, als seine Eltern sich seiner wieder einmal entledigen wollten. Doch dann war Annie mit ihm nach Montmartre gezogen, um eine Flucht nach Italien zu planen, ...

Жанры

Рейтинг LiveLib

3,7

72 оценки

5
19%
4
50%
3
25%
2
3%
1
3%

Ваша оценка

Прочитали 79Хотят прочитать 95

Рецензии

katerininna4 августа 2018 г.
Для меня ста пятидесяти страниц карманного формата явно оказалось мало. Не покидает чувство, что это отрывок более крупного произведения, который ничем не начинается и ничем не заканчивается.
И даже своеобразный "заход" с детективными элементами, которыми, как говорят, славится Патрик Модиано, не спас положения. Вопросы так и остались без ответов, детали оказались ненужными и лишними. В общем, я не в восторге.
Хотя, опять же, если бы это была часть романа, а не компактная проза, вполне неплохо написано.
Повелась на то, что автор Нобелевский лауреат 2014, захотелось посмотреть, так ли великолепна проза, как о ней говорят. Но видимо это действительно лауреат, книги которого никто не читал, как говорится в одной из статей на ЛЛ.
Читать далее
9
572
DakenEvanished12 ноября 2018 г.
Свойства памяти в определенном возрасте.
Если сравнить роман с временем года, то он соответствует осени. Красивый лёгкий струящийся текст; возрастной герой, блуждающий в своих воспоминаниях, и много меланхолии.
Знаете о чем сожалеет этот возрастной герой? Отвечу цитатой:"Он жалел обо всех потерянных годах, в которые не обращал особого внимания на деревья и цветы". Почему так? Потому что "война не меняет моих отношений с травинкой", потому что природа - это "нечто незыблемое", природа помогает "сохранить равновесие и не упасть за борт."
Красивые воспоминания об ушедшем.Свойства памяти в определенном возрасте. Читать, чтобы ещё больше ценить настоящее.
Читать далее
8
444
Demetrios16 августа 2017 г.
Останні років 10 Модіано є моїм найулюбленішим письменником. Колись це місце посідали Толкін (дитинство), Селінджер (старші класи) і Борхес (університет), але в дорослому віці усіх посунув саме цей французький письменник.
Цей невеличкий роман дещо відрізняється від інших його романів за стилем. У більшості романів Модіано присутня суб'єктивна і лірична оповідь героя, тісно пов'язана з минулим і пам'яттю. Тут особливість полягає у тому, що герой вже зовсім літня людина, і його оповідь через це збивчаста і почасти плутана. Спершу досить важко продиратися через такий стиль, але згодом починає вимальовуватися конфлікт і цікава сумна історія, цілком у дусі Модіано.
Книжці чогось не вистачає, можливо я просто хотів би більш звичного і ясного стилю і кращої продуманості композиції. Хоча вона не те що не продумана, адже своїм цілям вона цілком служить, радше вона і стиль дещо надміру ускладені. Я би не назвав цю книгу кращою у Модіано, хоча це був останній його роман перед врученням Нобелівської премії, тож вочевидь нобелівський комітет гадає інакше.
Роман дуже цікавий ще й як приклад того, як у суто психологічній прозі розгортається детективний сюжет. Детективна історія насправді вміщується у три-чотири речення, вона банальна і проста, але Модіано робить із цього заплутаний і таємничий психологічний шедевр. У цьому напевне і полягає його майстерність.
Книгу (як і всі романи Модіано) варто читати з відкритим Google Street View Парижа. Усі вулиці і номера будинків реальні, кав'ярні також, описи відповідають тому, що реально знаходиться у місті.
Читать далее
7
556

Все рецензии

Цитаты

Bu_books25 июня 2022 г.
Діти не дуже замислюються про своє оточення. І тільки по багатьох роках ми починаємо розплутувати ситуації, які в дитинстві не мали нічого таємничого, а тепер здаються нам напівстертими літерами дуже давньої мови, абетка якої нам навіть не відома.
1
65
Bu_books12 июня 2022 г.
Ніхто з цих людей не важив у його житті, бо тих, хто важив, не треба було заносити до записника. Він знав їх напам'ять.
0
60
DakenEvanished20 сентября 2018 г.
Во время катаклизмов и невзгод мы невольно ищем нечто незыблемое, чтобы сохранить равновесие и не упасть за борт.
0
164